Жак-Луї Давід був видатним художником, який не лише залишив глибокий слід у світовому мистецтві, а й став одним із найвпливовіших митців свого часу. Його творчість знаменує перехід від барокових надмірностей і рококо до строгого й емоційно насиченого неокласицизму
Роки становлення
Давід народився в Парижі в 1748 році в родині процвітаючого торговця текстилем. У дитинстві його життя склалося непросто: у 1757 році, коли Жаку-Луї було лише 9 років, його батька вбили на дуелі. Хлопчика виховували два дядьки, які, за спогадами сучасників, не відзначалися особливою ніжністю у ставленні до племінника.
Попри трагічні обставини дитинства, Давід виявив ранній інтерес до мистецтва. Після навчання у класичній літературній школі та початкового курсу малювання його відправили до майстерні Жозефа-Марі В’єна, який на той час був визнаним історичним художником. В’єн вмів поєднувати популярний у XVIII столітті стиль рококо з елементами зростаючого інтересу до античності.
У 18 років Давід вступив до Королівської академії живопису та скульптури. Його шлях до визнання був тернистим: після чотирьох невдалих спроб виграти престижну премію Prix de Rome він навіть спробував вкоротити собі віку. Проте в 1774 році наполегливість митця увінчалася успіхом: його робота «Антіох і Стратоніка» принесла йому омріяну перемогу.
Премія дала можливість молодому Давіду відправитися до Італії, де він мав змогу ознайомитися з шедеврами античного та ренесансного мистецтва. Там він зазнав впливу кількох важливих стилів, зокрема драматизму болонської школи XVII століття, класичних композицій Ніколя Пуссена та експресивного реалізму Караваджо.
Повернення до Франції та становлення неокласика
Повернувшись до Франції, Давід почав активно працювати в новому стилі, який відмовлявся від емоційного надлишку рококо й звертався до строгих, монументальних форм античності. Однією з його найвідоміших ранніх робіт стала картина «Клятва Горації» (1784), яка миттєво зробила його знаменитим.
У цій роботі Давід демонструє новаторський підхід до композиції, використовуючи прості геометричні форми, чітку перспективу та стриману колористику. Картина, присвячена патріотизму та героїзму, ідеально відповідала ідеалам доби Просвітництва, які домінували у французькому суспільстві напередодні революції.
Революція і політичне мистецтво
Французька революція, яка почалася в 1789 році, кардинально змінила життя Давіда. Він став активним прибічником революційних ідей і навіть обіймав посаду депутата Національного конвенту. У цей період він створив низку потужних творів, які відображають ідеї свободи, рівності та братерства.
Однією з найвідоміших робіт цього періоду є «Смерть Марата» (1793). Картина зображує вбитого революціонера Жана-Поля Марата в простій, але надзвичайно драматичній композиції. Реалізм і символізм цієї роботи зробили її однією з найбільш впізнаваних картин доби Французької революції.
Період Наполеона
Після завершення революції Давід став придворним художником Наполеона Бонапарта. У цей період він створив серію монументальних картин, які увічнюють Наполеона як видатного полководця та імператора. Найвідомішою з них є «Коронація Наполеона» (1807), масштабне полотно, що показує велич і розкіш наполеонівського двору.
Пізні роки та еміграція
Після падіння Наполеона Давід опинився в політичній немилості. Він був змушений емігрувати до Брюсселя, де провів останні роки життя. У цей період митець зосередився переважно на портретах, зокрема «Портрет мадам Рекам’є» (1800), що став шедевром елегантної простоти.
Давід помер у Брюсселі в 1825 році, залишивши після себе багатий художній спадок, який продовжує захоплювати сучасників.
Данило Ігнатенко
