Творчість Караваджо

Караваджо, чиє справжнє ім’я було Мікеланджело Мерізі (Michelangelo Merisi), був італійським художником епохи бароко, одним із провідних майстрів цього періоду. Він народився приблизно 29 вересня 1571 року, його ранні роки пов’язані із сімейною торгівлею, але пізніше він обрав шлях мистецтва. Він переїхав до Риму близько 1592 року і швидко здобув популярність своєю талановитою технікою, яка вражала реалізмом та висвітленням темних та світлих частин, він використовував сильний контраст світла та тіні для створення драматичних ефектів.

Особливості творчості

img-1

Митець вивчав природу та людський життєвий досвід, намагаючись передати реалізм у своїх творах. Він отримав величезну популярність, але його нестандартний стиль та вибір тем для картин часто спричиняли конфлікти з замовниками та іншими митцями. Його біографія також відома своєю темною стороною. Він був пов’язаний із численними скандалами, судовими справами та навіть злочинами.

Художник з вражаючою пристрастю та інтенсивністю в своїх творах, відображав не тільки світло картин, але і бурхливість свого життя. Незважаючи на непрості стосунки з законом та причетність до багатьох скандальних подій, він здивував світ інноваційними творами. Караваджо революціонізував мистецтво, вперше використавши різкі контрасти світла для створення максимально драматичного ефекту.

Його неповторна техніка включала в себе використання натуралізму при спостереженні за моделями, що часто були представниками маргінальних верств суспільства. Без підготовчих ескізів він створював роботи, де об’єднував натуралістичний підхід з експресивним використанням світлотіні. Це визначило унікальний стиль, який отримав широке визнання та наслідування.

Навіть не дивлячись на те, що йому довелося прожити всього 38 років, Караваджо залишив глибокий слід у мистецтві, суттєво вплинувши на подальший розвиток бароко та реалізму в мистецтві 19-го століття.

Спадщина Караваджо надалі еволюювала, визнана як ключовий фігурант пізнього маньєризму та передвісник бароко. Його вплив охопив не лише римських художників, але й виходив за межі Італії, вражаючи великих майстрів, таких як Рембрандт та Дієго Веласкес. Вплив Караваджо проявився у їхніх творах через використання драматичних світлових ефектів та реальних композицій.

За свого життя та невдовзі після смерті Караваджо спадщина його майстерності майже забулася. Проте, зусилля італійського історика мистецтва Роберто Лонгі в середині 20 століття, зокрема його виставка у 1951 році та монографія 1952 року, відновили інтерес до творчості художника.

Сексуальні аспекти творінь Караваджо викликають дискусії. Зображення чуттєвих та оголених молодих чоловіків можуть свідчити про його можливу гомосексуальність. Різні інтерпретації праць викликають суперечки, але деякі вчені вбачають у них вираження чуттєвості та спокуси, водночас інші вказують на неправомірність сучасного читання його творінь за сучасними кодами.

Роботи Караваджо

img-2

Картину “Недовірливість святого Фоми” Караваджо часто копіювали, але сам художник створив неперевершений шедевр. За Євангелієм від Івана, Фома сумнівався в Воскресінні Христа, оскільки не бачив це на власні очі, після того ж як Христос явився йому і сказав: «Простягни свою руку і поклади її на мій бік..» Фома переконався і промовив «Господь мій і Бог мій!» .

Композиція наповнена світлом, яке осяває Ісуса, а деталі, такі як розірваний шов на сорочці Фоми, сліди на тілі Ісуса та брудні нігті, роблять цей твір винятковим серед інших творів на цю тему.

На полотні “Покликання святого Матвія” Караваджо втілив ключовий момент з Євангелія від Матвія, де Христос, в супроводі святого Петра, закликає митаря Матвія приєднатися до нього як послідовника. Особу Матвія ідентифікують по-різному, але більшість описують бородату центральну фігуру як Матвія. Композиційно це вражаючий приклад стильових рис художника: реалістичні зображення святих у сучасних образах римлян та вміле використання світла. Фігури навколо столу одягнені як представники середнього класу, у той час як Ісус і святий Петро мають простий одяг. Обличчя фігур реалістичні та природні.

Художник використовує слабкий золотий німб над головою Христа та виразне світло, що зовні рамки, для створення атмосфери божественної присутності. Композиційно він майстерно вписує простір каплиці у картину.  Незважаючи на те, що відкрите вікно на картині не надає реального світла, Караваджо майстерно використовує світло для привертання уваги до деталей, створюючи глибокий зв’язок між сценою та архітектурним контекстом каплиці.

“Усікновення глави Іоанна Предтечі» – це шедевр Караваджо, створений як вівтарний образ для ораторії Сан-Джованні Деколлато при церкві Святого Іоанна у Валлетті, Мальта. Це єдина робота, яку Караваджо підписав, і крапля крові з голови Іоанна утворює підпис художника – “Fra Michael Angelo”. Деякі вчені, включаючи Герварта Реттгена, розглядають кровавий підпис як знак розкаяння та визнання провини у вбивстві, що призвело до вигнання з Риму. Техніка тенебризму Караваджо викликає емоційний вибух лише в обличчі старої жінки, символізуючи її входження в сцену як глядача в справжній драмі.

Картина вражає світлотінню Караваджо, яка робить акцент на основних деталях, залишаючи решту в півтіні та темряві.

Висновок

У висновку, творчість Караваджо визначається винятковою майстерністю в застосуванні техніки тенебризму, що дозволяє йому створювати вражаючі світлові ефекти та підкреслювати драматизм сцен. Його інноваційний підхід до зображення святих та біблійних сюжетів у реалістичних образах відзначається яскравістю та емоційністю. Караваджо вдало поєднує релігійні теми з реалізмом, що вносить новий рівень в інтерпретацію класичних сюжетів. Караваджо став ключовою фігурою не лише в історії мистецтва, але й у розвитку новаторських методів використання світла та емоційної інтенсивності у живопису.

Альона Дмитрук

Поділитися з друзями
портал Wake Up Media
Додати коментар

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.