Зевс — головне божество давньогрецького пантеону, верховний володар богів і людей, бог неба, блискавки та грому. У римській міфології йому відповідає Юпітер. Його ім’я пов’язують з давньоіндійським богом неба Дьяусом із «Рігведи», що вказує на спільні індоєвропейські витоки міфів про небесного володаря.
У міфологічній свідомості греків Зевс поставав як гарант космічного порядку, справедливості й морального закону. Він керував погодою, посилав дощ, грім і вітер, карав злочини та охороняв клятви. Символом його сили була блискавка, якою він утримував світ у рівновазі, караючи за зухвалість або беззаконня. Його називали «батьком богів і людей», що підкреслювало верховенство й опіку над усім живим.
Народження Зевса та боротьба за владу
Згідно з міфом, титан Кронос, який правив світом, боявся, що один із його дітей позбавить його трону. Щоб уникнути пророцтва, він ковтав усіх дітей, народжених його дружиною Реєю. П’ятеро перших — Гестія, Деметра, Гера, Аїд і Посейдон — були проковтнуті одразу після народження.
Коли Рея народила шосту дитину — Зевса, вона вирішила врятувати його. Вона сховала немовля на острові Крит, а Кроносу дала замість нього загорнутий у пелюшки камінь, який той проковтнув, думаючи, що це дитина. Зевса переховували у печері, яку різні джерела розташовують або на горі Дікта, або на горі Іда. Його годувала німфа або коза Амальтея, а юнаки-курети, що охороняли малюка, гупали зброєю по щитах, щоб заглушити його плач і не дати Кроносу почути.
Колиску Зевса підвішували між землею, небом і морем, щоб титан не зміг знайти його в жодному зі світів. Так божество виросло в укритті, набираючись сил, щоб здійснити пророцтво і стати володарем світу.
Зевс як символ порядку і влади
У подальшій грецькій релігійній традиції Зевс став не лише верховним богом, а й уособленням закону, долі та справедливості. Його культ поширився по всій Греції — від Олімпу до Криту, де його вшановували як народженого в печері володаря неба. Найвідомішим святилищем Зевса був храм у Олімпії, де стояла знаменита статуя роботи Фідія — одне з семи чудес античного світу.
Образ Зевса поєднує в собі космічну могутність і людські риси — він карає і милує, закохується, втручається в долі смертних, але завжди залишається центром божественного порядку. Його влада — це не лише сила, а й розум, що підтримує гармонію всесвіту.
Данило Ігнатенко
