Першим і найважливішим елементом середньовічної чайної церемонії було виділене місце в будинку для її проведення. Це чайна кімната або чашицу, також відома як «сукія» або «будинок недосконалих», що натякає на оригінальну просту архітектуру та основні матеріали будівлі. Ці сільські будівлі з дахами з бамбука або соломи з необробленими дерев’яними колонами та земляними стінами були відокремлені від основної резиденції; одна з причин, чому вся церемонія стала виключною розвагою аристократії, тому що тільки вони могли дозволити собі таке місце. Маючи спеціальну кімнату, любителі чаю могли легше відірватися від повсякденних турбот.
Чайний будиночок був невеликий, може, всього три квадратних метри і майже зовсім порожній. Туалет може бути в окремій кімнаті, а світло йде з вікон і через паперові ширми. Підлога складалася з татамі. Люди входили через невеликі двері заввишки лише 90 см (3 фути), що вимагало нахилитися, а це означало, що всі, хто входив, були рівними щодо чайної церемонії. Перш ніж увійти, потрібно було вимити руки в кам’яній ємності (чозу-бачі), призначеній для цієї мети. Ще однією характерною рисою був кам’яний окремо стоячий ліхтар, також ззовні.
Усередині кімнати можна було б мати квіти, і вони були б виставлені відповідно до естетичних принципів, які переважають у японському квітнику, який сам по собі є формою мистецтва і відомий як ікебана. Квіти або трави вибираються відповідно до пори року і ставлять у вазу виготовлену з бронзи, міді, порцеляни або бамбука. Також має бути малюнок (дзіку) на шовковому сувої. Знову ж таки, вибір відповідного об’єкта вплинув би на поціновування господаря чаю, причому перевагу віддавали пейзажам або чудовому зразку каліграфії. Останнім штрихом може стати баночка з пахощами. Всі ці декоративні елементи разом повинні створювати гармонійну і заспокійливу атмосферу.
Величезною допомогою в досягненні бажаної атмосфери спокою є надання чайній кімнаті правильного вигляду. Бажана панорама – бездоганно доглянутий ландшафтний сад. Альтернативним типом є дзен-альпінарій, який є гіпермінімалістичним сухим ландшафтним садом (каресансуй), що складається лише з бездоганно нагрітого піску чи гравію та кількох добірних каменів. Нарешті, третій тип саду був розроблений не для огляду, а для заспокоєння гостей на шляху до середньовічної чайної (або сучасного еквівалента для тих, хто має відкритий простір). Цей невеликий сад зазвичай має кам’яну доріжку, що веде від головного будинку. Бажана зелень – це вічнозелені рослини, а не квіти, а потім мох або м’яка трава під ногами, щоб розпочати заспокійливий ефект церемонії ще до її початку.
У підсумку, японська чайна церемонія, що є важливою складовою японської культури, визначалася не лише самим актом приготування та споживання чаю, але й впливом оточуючого середовища. Від виділеного місця для церемонії в будинку, з вимогою до простоти та естетики до ландшафтних садів, що створюють атмосферу спокою, кожен аспект був уважно оброблений. Ці елементи допомагали створити специфічну естетику, що привертала та заспокоювала учасників, дозволяючи їм насолоджуватися моментом в тому числі через специфічний аромат, смак і традиційність чайної церемонії.
Альона Дмитрук
