Заснувавши у квітні 1830 року Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів, Джозеф Сміт швидко перетворив невелику громаду на динамічний релігійний рух з розгалуженою місіонерською мережею та власною теологічною системою.
Поселення Сіону та переслідування
Центральною ідеєю Сміта було створення «міст Сіону» — згуртованих релігійних поселень, які мали підготувати віруючих до останніх днів. Проте зростання чисельності мормонів викликало конфлікти з місцевим населенням у Міссурі та Огайо. Опір, політична напруга і страх перед втратою контролю призвели до вигнання громад, арештів і насильства. У 1838 році Сміт був ув’язнений, але зумів утекти до Іллінойсу.
Наву і розвиток вчення
У місті Наву Сміт досяг піку впливу. Тут було закладено храм і сформовано складну систему одкровень, згодом опублікованих у книзі Учення і Завіти. Він розширив канон священних текстів, наголошував на безперервності одкровення та відновленні біблійного священства. Храмові ритуали, ідея вічного шлюбу та переконання у божественному потенціалі кожної людини істотно відрізняли його вчення від традиційного християнства.
Полігамія, політика і загибель
Одним із найбільш суперечливих аспектів діяльності Сміта була практика полігамії, яку він обґрунтовував біблійними прецедентами. Напруження з немормонським оточенням загострилося після закриття опозиційної газети в Наву. У червні 1844 року Сміта та його брата Гайрума було заарештовано, а згодом убито натовпом у в’язниці Карфагена.
Після смерті Сміта керівництво церквою перебрав Бригам Янг, який повів вірян до Юти. Спадщина Сміта полягає у створенні унікальної релігійної традиції, що поєднала біблійні мотиви, американський месіанізм і віру в живе одкровення.
Данило Ігнатенко
