Друга частина, вийшла слабшою за перший фільм. Додалися жарти з елементами туалетного гумору, які в цьому кіно були не надто потрібні. Ми, спостерігаємо за могутнім лиходієм, він прагне підкорити собі всі планетарні системи. Вартові галактики повторюють прийом першої частини, знову розділюються, щоб в кінці об’єднатися, стати сім’єю.
Джеймс Ганн показує свій світ з дивними напарниками. Тут є знайомі нам: мутант єнот, зелена жінка, авантюрист з Землі, іншопланетний перекачаний амбал. Додається нова героїня – жінка телепат з комашиними ріжками. Синій контрабандист і вбивця з першої частини отримують більше місця на екрані в «Вартових Галактики 2». Не зовсім вдалими вийшла раса позолочених розумних істот з своєю володаркою, камео (епізодична роль) Сілвестера Сталоне, нотки драматизму.
Джеймс Ганн наповнив фільм хорошим саундтреком, особливо виділяється пісня «My sweet lord» Джорджа Харрісона. Знову гарно передається атмосфера 80- тих років. На жаль, «Вартові Галактики 2» переважно демонструють пейзажі планети Его, не звертаючи уваги на інші космічні локації. Комізм проявляється через маленьке, дитяче деревовидне створіння Грута. Джеймс Ганн часто жартує над популярними подіями двадцятого століття. В кіно присутні: іронія, сарказм, анекдоти, геги.
Джеймсові Гану вдалося вдруге добре прописати команду космічних, харизматичних найманців. Їхні діалоги, вчинки вдало створюють цілісну веселу комедію про пригоди в далекій галактиці. За мандрами Вартових Галактики, хочеться спостерігати. Битви, погоні зроблені видовищними і цікавими. Тенденція з сценами після титрів є даниною студії Марвел. Хоч дилогію Джеймса Ганна, можливо сміливо дивитися, без ознайомлення з марвелівськими супергероями в костюмах.
Головний лиходій зображується не надто розумним, але це і не головне в фільмі. Всі персонажі постійно жартують, драми мінімум. Хороша комічна гра взаємодія акторського складу створюють комедію про пригоди найманців в космосі. «Вартові Галактики 2», вийшли не такими свіжими, новаторськими, як перша частина, але режисер дійсно вкладає свої сили в цей твір. Кіно не є рівним, не провисаючим, гумор не завжди потрапляє в ціль, драматизм інколи лишній. Назвати другу космооперу Джеймса Ганна невдалою не можна, хоч через те, що в ньому відчувається авторський стиль, а не конвеєр однотипних атракціонів про супергероїв.
