Брунеллескі — один із ключових фігур італійського Відродження, відомий своєю винахідливістю у поєднанні математики, геометрії та принципів будівництва. Його система лінійної перспективи для зображення тривимірного простору стала стандартом у європейському мистецтві. Як архітектор, він поєднав знання про флорентійські романські пам’ятки з класичними грецькими та римськими будівлями, створивши стиль, заснований на геометричних принципах. Його будівництво купола для собору у Флоренції стало його головним досягненням, а його інженерні методи залишилися вдосконаленими до двадцятого століття.
Жертва Ісаака
У 1401 році Флорентійська гільдія, яка мала нагляд за баптистерієм міста, оголосила конкурс на створення нових бронзових дверей. Кожен учасник мав зобразити біблійну історію про Авраама, якому Бог наказав пожертвувати своїм сином Ісааком. Брунеллескі, молодий золотар, створив сцену, де зображено момент, коли Авраам майже вбиває свого сина, якого хапає в останній момент ангел. Хоча він не виграв конкурс, Брунеллескі показав свою майстерність у раціональному організуванні простору. Цей конкурс відкрив для Брунеллескі нові можливості в області скульптури та архітектури.
Лікарня для сиріт
У 1419 році Флорентійська шовкова гільдія звернулася до Брунеллескі з проханням розробити плани для будівництва великого сиротинця. Він створив симетричну конструкцію, яка поєднувала монастир, церкву та приміщення для дітей. Основною рисою будівлі стала лоджія з десятьма колонами і коринфськими капітелями. Лікарня відображала фірмовий стиль митця, поєднуючи геометричні розміри та класичні елементи з акцентом на простоті. Це було перше публічне замовлення архітектора і відобразило його новаторський підхід до архітектури епохи Відродження.
Купол собору Санта-Марія-дель-Фьоре
У кінці 13 століття Флоренція, одне з найзаможніших міст Європи, вирішило побудувати новий собор, Санта-Марія-дель-Фьоре, щоб відзначити свою видатність та громадянську гордість. Почате в 1296 році будівництво церкви вже за того часу визначило її як найвеличнішу та найрозкішнішу в Італії та за її межами.
Амбітний план на створення самонесучого купола, що охоплював би простір над перетином нави та трансепта з діаметром у 42 метри, з’явився у середині 14 століття. Проте, відсутність знань щодо побудови такої масивної конструкції призвела до великої складності. У 1418 році був оголошений конкурс на пошук архітектора, який міг би знайти рішення проблеми.
Брунеллескі був обраний виконати завдання, пропонуючи вкладені подвійні куполи та новаторську схему кладки цегли “ялинка”. Його геніальні інженерні рішення, спрямовані на стримування сил, що діють на конструкцію, дозволили побудувати купол за 16 років будівництва. Будівництво завершилося в 1436 році, залишивши у спадок місту і світові величезну споруду, яка підняла статус архітектури від простої професії до мистецтва.
Стара ризниця Сан-Лоренцо
У 1421 році Брунеллескі було запропоновано розробити ризницю для розширення існуючої церкви Сан-Лоренцо, яка датувалася XI століттям. Цей простір, перша завершена частина, яку він створив, планувався як церковний простір та мавзолей для родини Медічі. У шістнадцятому столітті Мікеланджело розробив другу ризницю на протилежному кінці трансепта, і виникла назва “Стара ризниця” для ризниці Брунеллескі.
Початковий проект передбачав простий куб розміром близько 11 метрів з кожного боку, з малим куполом з 12 частинами, що спирався на підвіски. Структура складалася з базових геометричних форм і була доповнена обмеженим орнаментом, що базувався на класичних джерелах. Коли будівництво ризниці завершилося в 1428 році, вона стала місцем поховання Джованні Медічі.
Пізніше син Джованні, Козімо Медічі, розширив ризницю, додаючи невелику вівтарну каплицю та додаткові простори з боків. Ці зміни спричинили конфлікт між Брунеллескі та Донателло, який був відповідальний за скульптурні роботи всередині приміщення.
Базиліка Санто-Спіріто
Дизайн Санто-Спіріто тісно пов’язаний із проектом Сан-Лоренцо, але розташувавшись на протилежному березі Арно, де майстер мав більше вільності в реалізації своїх ідей. Початково він пропонував розмістити церкву обличчям до річки та видалити існуючі будівлі між церквою та берегом, але цей план був заблокований меценатами, які мали власність в цьому районі. Будівництво церкви почалося лише у 1446 році.
Церква Санто-Спіріто демонструє майстерне використання правильних та раціональних пропорцій та принципів будівництва. Основний план цієї будівлі ґрунтується на квадраті, що утворюється перетином нави та трансепту. Бічні проходи складаються з квадратів, розмір яких становить одну чверть від центрального, і вони повністю оточують церкву. Структурні елементи, такі як колони, арки та склепіння, виконані у монументальному стилі з використанням сірого каменю П’єтра Серена. Ця проста та монументальна архітектура стала характерною рисою творчості Брунеллескі та суттєво вплинула на подальший розвиток архітектури у період Відродження.
Каплиця Пацці
Участь Брунеллескі у проекті каплиці Пацці стала предметом обговорень серед вчених, проте загалом приймається думка про його обмежену роль у цьому будівництві. Каплиця, що знаходиться в монастирі Санта-Кроче, була результатом спонсорської підтримки банкіра Андреа де Пацці у 1429 році. Хоча в документах не фігурує ім’я Брунеллескі щодо цього проекту, можливо, саме тоді він адаптував свої плани для нової каплиці, намагаючись відтворити її велич. Однак будівництво розпочалося лише у 1442 році, а завершено було до 1476 року.
План каплиці відображає раціональний геометричний підхід, і основу його проекту становить центральний квадрат, який повторюється та заповнює прямокутний простір. Внутрішні стіни прикрашені характерними пілястрами та напівкруглими арками, які обрамлюють вівтар. Фронтальна стіна, додана нещодавно, має чотири арочні вікна, ймовірно, ще один інноваційний елемент, який може бути приписаний Брунеллескі. Частина конструкції, включаючи зовнішній ґанок, ймовірно, була завершена після смерті Брунеллескі, але каплиця все одно демонструє вплив його стилістичної лексики та будівельних методів на подальших архітекторів.
Висновок
У контексті більшої перспективи, можна стверджувати, що Брунеллескі виступає як один з піонерів Ренесансу, оскільки він був одним із перших, хто відроджував та викликав широкий інтерес до класичних форм і концепцій у XIV-XV століттях.
Альона Дмитрук
