Сутта-Пітака є одним із головних збірників буддійського канону, який становить основу доктринального розділу так званих шкіл хінаяни, або “малої колесниці”. Цей звід текстів є фундаментальним для розуміння раннього буддизму, зокрема школи тхеравади, яка залишається домінуючою у сучасних регіонах Шрі-Ланки та Південно-Східної Азії. Сутта-Пітака містить вчення, які традиційно приписуються самому Гаутамі Будді, що робить її не лише історично значущою, але й духовно важливою для мільйонів послідовників буддизму.
Сутта-Пітака є частиною Трипітаки, або “Трьох кошиків” — основного канонічного збірника буддійських текстів. Вона складається з проповідей, настанов та вчень, які були передані усно протягом століть після смерті Будди, а згодом записані. Зміст Сутта-Пітаки охоплює широкий спектр тем: від етичних настанов і медитативних практик до філософських роздумів про природу реальності та шлях до просвітлення.
У рамках шкіл, які використовували санскрит як мову запису, тексти Сутта-Пітаки були організовані у чотири збірки, відомі як Агами. Ці збірки включають вчення, які були спільними для різних буддійських традицій. Однак у палійській традиції школи тхеравади Сутта-Пітака поділена на п’ять збірок, відомих як Нікаї. До них входять:
- Діґха-Нікая(“Збірка довгих промов”) — містить довші проповіді Будди.
- Маджхіма-Нікая(“Збірка середніх промов”) — включає промови середньої довжини.
- Сам’ютта-Нікая(“Збірка зв’язаних промов”) — об’єднує тексти за тематичними групами.
- Ангуттара-Нікая(“Збірка промов, згрупованих за числом”) — організована за кількісними категоріями.
- Кхуддака-Нікая(“Коротка збірка”) — містить різноманітні тексти, включаючи поезію, історії та доктринальні твори.
Ця п’ята збірка, Кхуддака-Нікая, є унікальною для палійської традиції та включає такі відомі тексти, як “Дхаммапада” та “Джатаки”.
Філософський та доктринальний вміст
Сутта-Пітака є основним джерелом для розуміння раннього буддійського вчення. Вона містить ключові концепції, такі як Чотири Благородні Істини, Вісімковий Шлях, доктрина анатмана (відсутність постійного “я”) та закон карми. Ці вчення формують основу буддійської філософії та практики, спрямованої на досягнення нірвани — виходу з циклу страждань і перероджень.
Однією з найважливіших особливостей Сутта-Пітаки є її акцент на практичному застосуванні вчень. Будда часто використовував притчі, алегорії та діалоги, щоб зробити свої ідеї доступними для послідовників різного рівня підготовки. Це робить тексти Сутта-Пітаки не лише філософськими трактатами, але й практичними посібниками для духовного розвитку.
Данило Ігнатенко
