Правління Штефана чел Маре (1457–1504) стало кульмінаційним моментом історії Молдавське князівство. Саме в цей період держава досягла максимальної політичної стабільності, військової сили та культурного піднесення. Його епоху справедливо називають «золотою добою» Молдавії — часом зміцнення державності в умовах постійного геополітичного тиску.
Шлях до влади
Штефан прийшов до влади після внутрішньої боротьби за престол, спираючись на частину боярства й підтримку зовнішніх союзників. Уже на початку правління він усвідомлював необхідність зміцнення центральної влади та оборонної системи. Його політична стратегія поєднувала жорсткість до опозиції з гнучкою дипломатією на міжнародній арені.
Військова реформа і укріплення держави
Штефан значно зміцнив військову організацію князівства. Було модернізовано фортеці вздовж Дністра та в Карпатах, зокрема стратегічний Хотин. Оборонна система дозволила протистояти сильнішим сусідам.
Однією з найбільш відомих перемог стала битва при Васлуї 1475 року, де молдавське військо здолало османську армію. Ця перемога принесла правителю міжнародне визнання і репутацію захисника християнської Європи.
Балансування між великими державами
У XV столітті Молдавія опинилася між Угорщиною, Польщею і зростаючою потугою Османською імперією.
Штефан проводив політику маневрування:
- укладав союзи з Польщею;
- вступав у конфлікти з Угорщиною;
- воював із османами, але в окремі періоди визнавав їхню зверхність для збереження автономії.
Ця стратегія дозволила зберегти політичну суб’єктність держави.
Державна централізація
Правитель посилив контроль над боярством, обмеживши його сепаратистські тенденції. Земельна політика була спрямована на зміцнення центральної влади. Водночас бояри залишалися важливою опорою влади, що створювало баланс між монархією та аристократією.
Релігійна політика і культурне будівництво
Штефан увійшов в історію як меценат і будівничий монастирів. За його правління було споруджено десятки храмів, серед яких особливе місце посідає монастир Путна.
Релігійне будівництво виконувало політичну функцію — воно підкреслювало легітимність влади і зміцнювало духовну єдність князівства.
Правитель підтримував православну традицію, формуючи молдавську культурну ідентичність.
Міжнародний авторитет
Перемоги над османами та активна дипломатія зробили Штефана однією з найвпливовіших постатей регіону. Його ім’я стало символом опору зовнішній агресії.
Попри періодичне визнання васальної залежності від Османської імперії, князівство зберігало внутрішню автономію.
Економічна стабілізація
Період правління Штефана відзначився зміцненням економічної основи держави. Контроль над торговельними шляхами і розвиток аграрного господарства забезпечували ресурсну базу для війська і адміністрації.
Епоха Штефана Великого закріпила модель молдавської державності, яка поєднувала:
- сильну центральну владу;
- військову мобілізацію;
- православну легітимацію;
- дипломатичне балансування.
Цей комплекс дозволив князівству витримати найскладніший період геополітичного протистояння.
Після смерті Штефана у 1504 році князівство поступово втрачало політичну стабільність. Проте закладена ним система залишилася основою державного розвитку ще на кілька десятиліть.
Його постать збереглася в історичній пам’яті як символ сили, державності й духовного захисту.
Данило Ігнатенко
