У межах індійської філософії йога займає особливе місце як цілісна система самопізнання й звільнення свідомості. Однією з її найвизначніших концепцій є восьмиступенева структура, викладена в «Йога-сутрах» Патанджалі, де кожна стадія — це поступовий крок на шляху до глибокого внутрішнього досвіду самадхі — стану повної свідомісної зосередженості, що долає межі его і тілесного. Пранаяма, як четверта стадія цієї структури, становить собою глибоко філософське і практичне вчення про керування життєвою енергією через контроль над диханням. Її завдання полягає не лише у впорядкуванні фізіологічного процесу дихання, а у поступовому відведенні уваги від тілесного та спрямуванні внутрішньої енергії до стану ментальної тиші.
Пранаяма і трансформація свідомості
Пранаяма не є звичайною дихальною гімнастикою — вона є втіленням філософського уявлення про пра̄ну як вселенську життєву силу, яка перебуває у взаємозв’язку з диханням. У йогічній традиції вважається, що свідомість і дихання тісно пов’язані, і зміна одного з них неминуче викликає зміну іншого. Завдяки вправам пранаями йогін досягає поступового сповільнення і гармонізації дихання, що, у свою чергу, знижує ментальну турбулентність і готує розум до вищих стадій концентрації.
Мета пранаями
Безпосередня мета пранаями — зменшення частоти дихання, створення легкого, рівномірного і тривалого дихального ритму. В такий спосіб йогін звільняє розум від постійної уваги до тілесного, зокрема — до відчуттів, зумовлених функціями дихальної системи. Це дає можливість поступово від’єднатися від тілесної обумовленості, досягти стану пратичара (п’ята стадія йоги — абстрагування чуттів), а згодом — концентрації, медитації та самадхі.
Контроль над праною вважається засобом досягнення духовної автономії: за уявленням йогічної традиції, коли дихання стає непомітним і свідомо регульованим, прана вільно циркулює енергетичними каналами (наді), очищуючи їх і розкриваючи потенціал кундаліні. У такому стані тіло, розум і дух утворюють єдину гармонійну систему, здатну увійти в глибокі рівні трансцендентального досвіду.
Імітація несвідомих станів дихання — один із центральних елементів практики. Саме у стані сну без сновидінь дихання найглибше, найдовше і найповільніше. Пранаяма пропонує відтворити ці дихальні патерни у свідомому стані, що вимагає високої концентрації, поступової підготовки та ретельного навчання під керівництвом досвідченого наставника. Цей процес дозволяє йогіну відчути те, що Патанджалі називав «ніродха» — стан, у якому хвилювання свідомості повністю припиняються, і розум занурюється у власну сутність.
Данило Ігнатенко
