Після поразки Української революції Поділля було включене до складу Українська Радянська Соціалістична Республіка, що означало радикальну зміну політичного, економічного й культурного курсу розвитку регіону. 1920–1950-ті роки стали для Поділля часом насильницької модернізації, масштабних соціальних експериментів і глибоких травм, які визначили обличчя краю на десятиліття вперед у межах Радянський Союз.
Утвердження радянської влади
На початку 1920-х років радянська влада зосередилася на ліквідації альтернативних центрів впливу та встановленні партійного контролю. Місцеві органи самоврядування були замінені радянськими структурами, а політична опозиція — знищена або витіснена. Для Поділля це означало кінець будь-яких форм політичного плюралізму й перехід до централізованої моделі управління.
Паралельно розгорталася кампанія ідеологічної переорієнтації населення, у межах якої традиційна культура і релігійне життя розглядалися як пережитки «старого ладу».
Колективізація і руйнування традиційного села
Одним із найтяжчих ударів по Поділлю стала примусова колективізація наприкінці 1920-х — на початку 1930-х років. Селянські господарства ліквідовувалися, земля та майно передавалися колгоспам, а заможні селяни оголошувалися «куркулями». Репресії, депортації й насильство зруйнували традиційну соціальну структуру подільського села.
Колективізація не лише змінила економічні відносини, а й підірвала моральні засади громади, засновані на родинній власності та локальній солідарності.
Голодомор і демографічна катастрофа
Наслідком аграрної політики радянської влади став Голодомор 1932–1933 років, який завдав Поділлю катастрофічних втрат. Родючий край, що століттями був житницею, опинився в умовах масового голоду через хлібозаготівлі, реквізиції та заборону вільного пересування.
Демографічні втрати й травма голоду залишили глибокий слід у колективній пам’яті регіону, сформувавши атмосферу страху та недовіри до держави.
Репресії і знищення еліт
1930-ті роки стали періодом систематичних політичних репресій. Подільська інтелігенція, духовенство, колишні військові та активісти українського руху зазнали арештів, заслань і розстрілів. Знищення локальних еліт призвело до культурної деградації й переривання традиції суспільного лідерства.
Страх і контроль стали визначальними механізмами управління, підпорядковуючи собі повсякденне життя.
Друга світова війна і Поділля
Під час Другої світової війни Поділля знову опинилося в епіцентрі воєнних подій. Окупація, бойові дії та масове насильство призвели до нових людських і матеріальних втрат. Міста й села зазнали руйнувань, а населення — репресій з боку різних воюючих режимів.
Війна поглибила демографічну кризу й остаточно змінила соціальний ландшафт регіону.
Повоєнна відбудова і радянізація
Після війни радянська влада зосередилася на відбудові господарства й подальшій індустріалізації. Проте ці процеси відбувалися під жорстким ідеологічним контролем. Освіта, культура й наука підпорядковувалися партійним установкам, а будь-які прояви національної самобутності обмежувалися.
Для Поділля це означало поступову втрату регіональної специфіки на користь уніфікованої радянської моделі.
Соціальні наслідки радянського періоду
Радянська епоха докорінно змінила Поділля. Традиційне аграрне суспільство було зруйноване, а на його місці сформувався контрольований державою соціум із обмеженою ініціативою. Водночас зросла грамотність, розширилася мережа освіти та медичних закладів, що створювало суперечливу картину розвитку.
Ці трансформації мали високу людську ціну й залишили складну спадщину для наступних поколінь.
Данило Ігнатенко
