Панічний розлад – це серйозне психічне захворювання, що належить до групи тривожних розладів і характеризується повторюваними епізодами панічних атак. Цей стан значно впливає на повсякденне функціонування індивіда, спричиняючи постійне почуття тривоги, уникнення певних ситуацій та зниження якості життя.
Що таке панічна атака?
Панічна атака визначається як раптовий, інтенсивний епізод страху або дискомфорту, який супроводжується численними соматичними та психологічними симптомами. Серед найпоширеніших проявів виділяють тахікардію, утруднене дихання, запаморочення, тремтіння, пітливість, а також страх втрати контролю або наближення смерті. Напади можуть виникати спонтанно, без очевидних причин, і часто залишають у пацієнта тривалий страх перед їх повторенням.
Чому виникає?
Розвиток панічного розладу пояснюється взаємодією генетичних, нейробіологічних і психосоціальних факторів. Дослідження свідчать, що мутація гена HTR2A, який регулює активність серотоніну, може відігравати ключову роль у виникненні цього розладу. Нейробіологічні механізми включають підвищену чутливість до змін рівня вуглекислого газу та лактату в крові, що провокує надмірний страх задухи або втрати контролю. Крім того, такі чинники, як психотравматичні події, хронічний стрес, тривога розлуки у дитячому віці або супутні соматичні захворювання (наприклад, астма), можуть сприяти розвитку панічного розладу.
Кого це стосується?
Панічний розлад зазвичай діагностується у дорослих, однак може виникати і в підлітковому чи дитячому віці. За статистикою, цей стан частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків, що може бути пов’язано з гормональними та соціокультурними факторами. У розвинених країнах поширеність панічного розладу становить 1–3% населення, причому він має тенденцію до сімейної передачі. Панічний розлад часто супроводжується іншими психічними захворюваннями. Найбільш поширеними коморбідними станами є депресія, агорафобія, обсесивно-компульсивний розлад та соціальна тривога. За даними досліджень, близько 50% пацієнтів із панічним розладом мають агорафобію, що ще більше ускладнює їхнє життя.
Терапія панічного розладу включає використання когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) та фармакологічних засобів. КПТ спрямована на ідентифікацію та зміну дисфункціональних думок і поведінкових моделей, які сприяють розвитку панічних атак. Індивідуальний підхід до лікування, враховуючи специфіку симптомів та супутні розлади, дозволяє досягти стабільного контролю над захворюванням і суттєвого покращення якості життя пацієнта.
Панічний розлад є складним психопатологічним станом, який може значно впливати на психосоціальне функціонування людини. Усвідомлення етіологічних чинників, патофізіологічних механізмів і сучасних методів лікування дозволяє ефективно контролювати симптоматику й забезпечувати тривалий терапевтичний ефект.
Данило Ігнатенко
