Манде – це група народів, які знаходяться в різних куточках Західної Африки, і мають свою особливу мовну спадщину, яка належить до гілки мовної сім’ї Нігер-Конго. Багато з них оселилися на саванному плато західного Судану, але також існують невеликі групи, представники яких відтепер не виявляють культурних рис манде, і зустрічаються в інших місцях, таких як тропічні ліси Сьєрра-Леоне, Ліберії та Кот-д’Івуар.
Народам манде приписують визначний внесок у розвиток сільського господарства майже 5000 років тому, в період близько 3000–4000 років до нашої ери. Їхня сільськогосподарська база стала фундаментом для формування низки найстаріших і найскладніших цивілізацій у Західній Африці. Серед цих цивілізацій була держава Сонінке, що існувала на території сучасної Гани, а також величезна імперія Малі, яка досягла свого зеніту в першій половині 14 століття. Ці цивілізації не лише підтримувалися сільськогосподарськими досягненнями манде, але й розвивались завдяки їхній розвиненій культурі, економіці та політичній організації. Таким чином, внесок народів манде у формування історичного обличчя Західної Африки виявився значним і надовго залишався ключовим чинником у її розвитку.
Сільське господарство базується на традиційному методі ручного обробітку землі за допомогою мотики. Основними культурами, які вони вирощують, є просо, сорго та рис, а також існує різноманіття інших культур. Хоча вони також утримують худобу, вона має значення переважно з точки зору престижу та можливості продажу на випадок нагальної потреби. Торгівля завжди мала велике економічне значення як на локальному рівні, так і у відносинах з віддаленими арабськими та іншими групами.
Походження, спадковість та успадкування мають патрілінійний характер; у відносинах щодо шлюбів домінує полігінія, але частота цього явища значно варіюється від групи до групи. Соціальна структура народів манде, зокрема серед мусульманських груп, є відображенням вираженого ієрархічного порядку. Цей порядок розподіляє людей від високих класів, таких як королівські родини та знатні клани, до нижчих соціальних шарів, які можуть включати простолюдинів, ремісників і, в минулому, рабів. Ця ієрархія відображає складні соціокультурні взаємовідносини і відбиває різноманітні аспекти історичного та культурного розвитку цих спільнот.
Данило Ігнатенко
