Шерпа — етнічна група, що нараховує близько 150 000 осіб і поширена переважно у Непалі, штаті Сіккім (Індія) та Тибеті (Китай). Вони є близькими родичами бхутійського народу та зберігають тибетське культурне походження. Мова шерпів, тісно пов’язана з тибетською, здебільшого є розмовною, але іноді використовується тибетське або деванагарійське письмо. У Непалі шерпи додатково розмовляють непальською, а освіта в тибетських монастирях дає змогу опанувати класичну тибетську. Багато шерпів, що працюють з іноземними альпіністами та туристами, володіють однією або кількома мовами альпіністів. Невеликі групи шерпів проживають у Північній Америці, Австралії та Європі.
Традиційна культура
У Непалі вони живуть в більшості у районі Солу-Кхумбу, що розташований у Гімалаях. Цей район ділиться на два підрегіони: Кхумбу, на висоті 3700–4300 метрів із високогірними пасовищами, та Солу, на висоті 2400–3100 метрів. Кхумбу простягається від тибетського кордону на сході до річки Бхотекосі на заході.
Назва «шерпа» (іноді вимовляється як «шарва») означає «східний житель» і вказує на їхнє походження з Кхаму, східного Тибету. Міграція шерпів у сучасні регіони почалася у XV столітті, і вони займалися торгівлею (сіль, вовна, рис), скотарством (яки, корови) та землеробством (картопля, ячмінь, гречка).
Культура шерпів тісно пов’язана з тибетським буддизмом, переважно сектою Ньїнґма (Червоні Капелюхи), проте практики часто поєднують буддизм із анімізмом. Соціальна структура базується на клановій системі (ру), де спадщина визначається патрилінією, а всі шерпи належать до одного з 18 кланів.
Шерпи та альпінізм
У сучасному значенні термін «шерпа» застосовується до етнічних груп регіону, які володіють винятковими навичками альпінізму та трекінгу. Хоча до XX століття шерпи не піднімалися в гори, тому що вважали їх домівками богів, однак, згодом альпінізм став важливим способом життя. Проте вони зберігають глибоку повагу до гір і оберігають їх від осквернення та забруднення.
Данило Ігнатенко
