Мірча Еліаде (народився 9 березня 1907 року в Бухаресті, Румунія — помер 22 квітня 1986 року в Чикаго, США) — видатний історик релігій, феноменолог, письменник і один із найвпливовіших релігієзнавців ХХ століття. Його роботи в галузі релігійної символіки, міфології та історії релігій залишили глибокий слід у світовій науці та культурі.
Мірча Еліаде розпочав свою освіту в Бухарестському університеті, де вивчав філософію. У 1928 році він отримав ступінь магістра, захистивши дисертацію на тему філософії італійського Відродження, зосереджуючись на ідеях Марсіліо Фічіно та Джордано Бруно. Після цього Еліаде вирушив до Індії, де навчався в Калькутті під керівництвом відомого санскритіста Сурендранатха Дасгупти. Там він глибоко занурився у вивчення індуїзму, буддизму та практик йоги, провівши шість місяців у Рішікеші під наставництвом Свамі Шивананди.
Повернувшись до Румунії, Еліаде захистив докторську дисертацію з порівняльної історії технік йоги, що стало початком його наукової кар’єри. Він приєднався до факультету Бухарестського університету, де викладав філософію, релігієзнавство, індуїзм та буддизм. У 1930-х роках Еліаде також став відомою літературною фігурою в Румунії, особливо після публікації роману «Майтрей» (1933), який отримав широке визнання.
Політичні погляди та суперечки
Життя Еліаде було тісно пов’язане з політичними подіями Європи ХХ століття. Під час Другої світової війни він служив культурним аташе в Лондоні та Лісабоні. Однак його політичні погляди та діяльність у 1930-х роках, зокрема його зв’язки з румунським фашистським рухом, стали предметом гострих дискусій. Критики звинувачували Еліаде в антисемітизмі та підтримці антидемократичних ідей, тоді як його прихильники стверджували, що ці звинувачення перебільшені і не повинні затьмарювати його науковий та літературний внесок.
У 1956 році Еліаде переїхав до США, де очолив кафедру історії релігій в Чиказькому університеті. Там він продовжив свою наукову діяльність, опублікувавши тритомну «Histoire des croyances et des idées religieuses» (1978–1985), яка вважається одним із найважливіших його досягнень. Еліаде також заснував журнал «Історія релігій» і був головним редактором 16-томної «Енциклопедії релігії».
Літературна творчість
Еліаде вважав себе подвійно обдарованим: як вченим і як письменником. Його літературні твори, написані переважно румунською мовою, включають романи, повісті та оповідання, які часто містять глибокі філософські та релігійні мотиви. Найвідомішим його романом є «Заборонений ліс» (1955), який він вважав своїм літературним шедевром. Цей твір розкриває історичну трагедію румунського народу та містить численні міфічні та символічні елементи.
Мірча Еліаде залишив після себе величезний науковий і літературний спадок. Його роботи продовжують викликати інтерес у науковців, філософів та шанувальників літератури по всьому світу.
Данило Ігнатенко
