Марван I ібн аль-Хакам (623–685) став одним із ключових постатей ранньої історії Омейядського халіфату. Його коротке, але значуще правління (684–685) ознаменувало перехід від політичної нестабільності до нового етапу централізації влади в руках Омейядів. Саме за Марвана I почала формуватися нова династична гілка — марваніди, яка забезпечила збереження влади Омейядів у складний період внутрішніх чвар.
Марван походив із могутнього клану Омейядів, який був одним із найвпливовіших у Мецці та Медіні. Він народився у 623 році, у родині аль-Хакама ібн Абу аль-Аса, родича третього халіфа Османа ібн Аффана. Саме завдяки близькості до османської родини Марван рано долучився до політичних справ і адміністративної діяльності.
За часів халіфа Муавії I він обіймав посаду намісника Медини та Хіджазу. У цій ролі проявив себе як енергійний та досвідчений адміністратор, здатний втримувати порядок у регіоні, де релігійні та племінні суперечності часто спалахували з новою силою. Його політичний хист і дипломатичність дозволили йому стати важливою фігурою при дворі Омейядів.
Сходження на престол
Після смерті Муавії II у 684 році халіфат опинився у стані глибокої кризи. Розпочався другий період громадянських воєн — друга фітна, коли декілька фракцій змагалися за верховну владу. У цей час частина сирійських і єгипетських племен проголосила Марвана I халіфом. Хоча він був уже літньою людиною зі слабким здоров’ям, його авторитет і досвід стали вирішальними чинниками для зміцнення позицій Омейядів.
Ставши халіфом, Марван зіткнувся з опором з боку прихильників Абдалли ібн аз-Зубайра, який контролював значну частину Аравії. Однак Марвану вдалося перемогти їх у вирішальній битві при Мардж Раїті (684 р.), після чого він зміцнив свою владу в Сирії та Єгипті.
Політика та значення правління
Хоча його правління тривало менше року, Марван I заклав фундамент для відновлення стабільності держави. Йому вдалося забезпечити безперервність династії, проголосивши своїм спадкоємцем сина Абд аль-Маліка. Це рішення мало вирішальне значення: саме Абд аль-Малік ібн Марван згодом перетворив Омейядський халіфат на потужну централізовану імперію.
Марван усунув усіх потенційних претендентів на трон, що могло спричинити нові міжусобні війни. Він зосередив більше влади в руках халіфа, чим відновив єдність Омейядської держави після періоду хаосу. Його кроки стали основою політичної стабільності, якої Омейяди досягли в наступні десятиліття.
Марван I помер у 685 році, імовірно, від хвороби, після менш ніж року правління. Попри короткий термін, його діяльність мала тривалий вплив на історію ісламського світу. Його політична далекоглядність і рішучість забезпечили продовження Омейядської династії, що панувала ще понад півстоліття.
Данило Ігнатенко
