Мадхва (нар. бл. 1199 або 1238 р., поблизу Удіпі, Карнатака, Індія — пом. бл. 1278 або 1317 р., Удіпі) — індуїстський мислитель і релігійний реформатор, засновник школи Двайта («дуалізм»), яка утверджувала принципову відмінність між Богом і людською душею. Його послідовники отримали назву мадхви, а створена ним система стала однією з провідних традицій ведантичної філософії.
Походження та легенди дитинства
Мадхва народився у брахманській родині. У традиційних переказах його описують як обдаровану дитину, що виявляла надзвичайні здібності до вивчення священних текстів. Збереглися легенди, що в юності він зник на кілька днів і був знайдений батьками під час диспуту з жерцями Вішну. Інша оповідь розповідає, що під час паломництва до Варанасі він нібито ходив по воді. Деякі дослідники припускають, що на ранніх етапах життя Мадхви могли вплинути християнські громади несторіан, які проживали у Кальянпурі.
Релігійні уявлення та соціальні реформи
За часів Мадхви більшість індусів поділяли віру в рай, пекло та цикл перевтілень (сансару). Мадхва ж додав до цього концепцію «вічного прокляття» — нескінченних перевтілень для тих душ, які не здатні до спасіння. Звільнення (мокша), за його вченням, можливе лише завдяки милості Вішну.
Філософ активно виступав проти практики девадасі — жіночих орденів, чиї члени були пов’язані з храмами та виконували ритуальні й сексуальні обов’язки перед правителями. Він заборонив їх у всіх храмах, що перебували під контролем його послідовників. Також Мадхва запровадив символічну форму жертвоприношень: замість крові божествам приносили фігурки з тіста.
Послідовники Мадхви відзначалися суворою відданістю Вішну. Традиційним знаком належності до громади було таврування на плечі зображення багаторукої постаті божества.
Літературна спадщина
Мадхва залишив значний корпус творів санскритом — близько 37 праць. Серед них — коментарі до Веданти-сутр, трактати з логіки та богослов’я, а також тексти, що пояснювали власну доктрину дуалізму. Його праці стали основою для формування окремої школи веданти, яка вплинула на подальший розвиток індійської філософії та релігійної практики.
Вчення Мадхви заклало інтелектуальну базу для поширення культу Вішну у Південній Індії та за її межами. Школа Двайта стала важливою частиною індуїстської традиції, поруч із адвайтою Шанкари та вішишта-адвайтою Рамануджі. Його ідеї сформували підґрунтя для теологічних і філософських дискусій, що тривали століттями.
Данило Ігнатенко
