У 1435 році Лоренцо Валла оселився в Неаполі, де став королівським секретарем та істориком при дворі Альфонсо Арагонського. Саме цей період був найбільш плідним у його творчості. Політична ситуація сприяла розвитку його критичного потенціалу, оскільки Альфонсо перебував у конфлікті з папством, що відкривало простір для інтелектуальних атак на церковні претензії.
Найвідомішим твором цього періоду став трактат «Declamatio de falso credita et ementita Donatione Constantini». Спираючись на філологічний аналіз латинської мови документа, Валла довів, що так званий «Дар Костянтина» є пізнішою фальсифікацією і не може походити з IV століття. Це був один із перших прикладів застосування мовного аналізу для викриття історичної підробки, що мало далекосяжні наслідки для європейської історіографії.
Теологічні суперечки і інквізиція
Філологічна сміливість Валли не обмежувалася політичними текстами. У працях «De libero arbitrio» та «De professione religiosorum» він поставив під сумнів усталені богословські уявлення про свободу волі, чернечі обітниці та передвизначення. Його твердження про те, що справжня релігійність полягає не в обітниці, а у внутрішній відданості, викликали різку реакцію церковних кіл.
Найгострішим конфліктом стала відмова Валли визнавати апостольське походження Символу віри. Це призвело до розслідування інквізицією та звинувачень у єресі, включно з захистом Епікура і критикою арістотелівських категорій. Лише втручання короля Альфонсо врятувало мислителя від смертного вироку. Цей епізод яскраво ілюструє напруженість між гуманістичною критикою і церковною ортодоксією XV століття.
Пізні роки і вплив на Реформацію
У 1448 році Валла повернувся до Рима, де за папи Миколая V отримав посаду папського секретаря. Саме в цей період він створив одну зі своїх найважливіших праць — «Adnotationes in Novum Testamentum», у якій застосував гуманістичні методи текстології до Святого Письма. Аналізуючи грецькі та латинські рукописи, Валла виявив численні неточності у Вульгаті, що поставило під сумнів непогрішність традиційного перекладу.
Хоча ця праця була надрукована вже після його смерті, вона справила значний вплив на пізніших реформаторів, зокрема Еразма Роттердамського. У добу Контрреформації «Adnotationes» потрапили до Індексу заборонених книг, що лише підтверджує радикальність підходу Валли. Його останні виступи, зокрема антиенкоміум на честь Томи Аквінського, засвідчили незмінну готовність до провокації та інтелектуального виклику.
Лоренцо Валла став символом гуманістичної критики авторитету, поєднавши філологію, історію та філософію в єдиний метод. Його діяльність підготувала ґрунт для Реформації, показавши, що мова і текст можуть бути інструментами демістифікації влади. Попри численних ворогів і звинувачення у зухвалості, Валла виконав ключову функцію в європейській інтелектуальній історії, довівши, що святотатство інколи є формою пізнання.
Данило Ігнатенко
