Лоренцо Гіберті (бл. 1378, Пелаго — †1 грудня 1455, Флоренція) — видатний італійський скульптор і теоретик мистецтва доби раннього Відродження. Його ім’я нерозривно пов’язане з грандіозними бронзовими дверима флорентійського баптистерію, відомими як «Ворота раю» — одним із найвизначніших шедеврів італійського кватроченто.
Дитинство майбутнього митця минуло між Пелаго та Флоренцією. Мати Гіберті, після смерті свого чоловіка Чоне, жила з ювеліром Бартоло ді Мікеле, який і став головним наставником Лоренцо. Саме у його майстерні юнак опанував тонкощі роботи з металом, золотою інкрустацією та литвом, що згодом визначило його художній стиль. Водночас він вчився малюванню, брав участь у створенні фресок і, за власними словами, певний час працював у Пезаро при дворі Сіджізмондо Малатести. Це дало йому розуміння гармонії та пропорцій, властивих античній традиції.
Конкурс 1401 року
Справжній початок творчого злету Гіберті припав на 1401 рік, коли у Флоренції оголосили конкурс на виготовлення нових бронзових дверей для баптистерію Сан-Джованні. Темою конкурсної панелі стало біблійне Жертвоприношення Ісаака. Молодий Гіберті змагався з іншими визначними митцями, серед яких був і Філіппо Брунеллескі.
Його композиція вирізнялася витонченістю, балансом форм і технічною досконалістю. Судді високо оцінили майстерність лиття та виразність фігур, і саме Гіберті отримав замовлення. Так розпочалася робота, що тривала понад два десятиліття і завершилася 1424 року створенням дверей, які пізніше назвуть першим великим шедевром доби Відродження.
Скульптури для Орсанмікеле та інші замовлення
Паралельно з роботою над дверима Гіберті створив низку видатних бронзових скульптур для ніш будівлі Орсанмікеле — головного осередку флорентійських гільдій. Першою була постать Святого Івана Хрестителя (1416), виконана у величному, хоч і ще готичному дусі. Ця робота стала першою монументальною бронзовою статуєю у Флоренції та відкрила новий етап у розвитку пластики.
Згодом він створив Святого Матвія (1419) і Святого Стефана (1425), демонструючи поступовий перехід від готичної декоративності до класичної рівноваги. Його фігури набули монументальності, пропорційної гармонії й природної пластики, яка відповідала новим ідеалам італійського гуманізму.
У ці ж роки Гіберті виконав два бронзові рельєфи для купелі собору в Сієні (1417–1427). Робота над ними тривала довго, але вони засвідчили виняткову технічну майстерність митця у поєднанні світлотіні та просторової перспективи.
«Ворота раю»: вершина творчості
Другий великий етап творчості Лоренцо Гіберті розпочався після 1425 року, коли він отримав нове замовлення на східні двері баптистерію — ті самі, що згодом назвуть «Воротами раю». Робота тривала до 1452 року.
Десять позолочених бронзових панелей із біблійними сценами стали синтезом скульптури, живопису та архітектури. Гіберті вперше у скульптурному рельєфі використав лінійну перспективу, створивши ілюзію простору, глибини та руху. Його композиції наповнені життям, деталями, психологізмом і світлом. Мікеланджело, захоплений цими дверима, назвав їх «гідними раю».
Майстер, теоретик і наставник
Лоренцо Гіберті був не лише митцем, а й одним із перших істориків мистецтва. Його трактат «I Commentarii» став важливим джерелом для вивчення художньої теорії XV століття. У ньому він розглядав еволюцію мистецтва від античності до сучасності, описував принципи пропорції, перспективи й натуралізму.
Вплив Гіберті виходив далеко за межі його майстерні. Його ідеї про поєднання краси й технічної досконалості стали основою флорентійської школи мистецтва. Його учні, серед яких Лука делла Роббіа, продовжили традицію синтезу пластики, гармонії й духовного змісту.
У зрілі роки Гіберті досяг матеріального достатку і високого соціального статусу. Він мав власні маєтки, землі та був одним із найбагатших митців Флоренції. Його сини, Томмазо і Вітторіо, продовжили справу батька, а сам Лоренцо до останніх днів залишався символом флорентійського мистецтва.
Помер він 1 грудня 1455 року у Флоренції, залишивши по собі не лише величні твори, а й цілу епоху, у якій мистецтво стало шляхом до духовного оновлення.
Данило Ігнатенко
