Купол Скелі — одна з найвеличніших пам’яток ісламського світу, розташована в самому серці Єрусалима. Ця святиня, зведена халіфом Омейядів Абд аль-Маліком ібн Марваном наприкінці VII століття н. е., вважається найстарішою збереженою ісламською архітектурною спорудою. Її історія тісно пов’язана не лише з розвитком ісламської культури, а й з духовною спадщиною всіх трьох авраамічних релігій.
Будівництво Купола Скелі було завершене приблизно між 691 і 692 роками. Споруда розташована на підвищеній площі, яку мусульмани називають аль-Харам аль-Шаріф — «Шляхетне Святилище». Для юдейської традиції ця місцевість відома як Храмова гора, де колись стояв Єрусалимський храм царя Соломона. Таким чином, святиня символічно об’єднує духовні орбіти ісламу, юдаїзму та християнства.
Згідно з ісламським віровченням, саме зі Скелі, над якою зведено купол, пророк Мухаммед здійснив своє чудесне вознесіння до небес — подію, відому як Мірадж. У цьому баченні Пророк зустрівся з Богом і отримав настанови щодо молитви. Неподалік розташована мечеть Аль-Акса, з якою пов’язаний інший священний епізод Ісра, нічна подорож Мухаммеда з Мекки до Єрусалима. У ширшому значенні термін «Аль-Акса» іноді застосовують до всієї території святилища, включно з самим Куполом Скелі.
Архітектура та художня символіка
Купол Скелі є неперевершеним зразком ранньої ісламської архітектури, що поєднує елементи візантійської традиції з новими естетичними принципами, які сформувалися у період Омейядів. Споруда має восьмикутну форму, що надає їй враження гармонії та рівноваги. У центрі розміщений великий позолочений дерев’яний купол, діаметр якого сягає приблизно 20 метрів. Він спирається на піднятий барабан, оточений колом із 16 стовпів і колон, а зовнішнє кільце формують ще 24 колони, утворюючи восьмикутну аркаду.
У самому центрі під куполом знаходиться відкрита частина священної скелі, обгороджена поручнями. Під нею — природна печера, до якої ведуть вузькі сходи. Ця архітектурна деталь має не лише практичне, а й глибоке символічне значення, уособлюючи шлях від землі до неба.
Зовнішні стіни споруди також утворюють восьмикутник — кожна сторона має близько 18 метрів завширшки та 11 метрів заввишки. Архітектура вирізняється численними вікнами, які наповнюють внутрішній простір світлом, створюючи атмосферу урочистості та спокою.
Орнаментація Купола Скелі вражає багатством візерунків і майстерністю виконання. Декоративні мозаїки зберегли візантійські мотиви, проте замість фігуративних сцен тут використано складні геометричні композиції, рослинні орнаменти та каліграфічні написи з аятами Корану. Цей перехід від образотворчості до абстрактного символізму став основою для формування нового візуального стилю ісламського мистецтва.
Духовний і культурний контекст
Купол Скелі має особливе значення не лише як архітектурний шедевр, але й як свідчення ранньої спроби ісламу заявити про себе у світовій історії. Його будівництво символізувало могутність нової релігії, що поширювалася від Аравії до Середземномор’я. Для мусульман він став уособленням божественної присутності на землі, місцем, де небо торкається людської історії.
Упродовж століть святиня неодноразово реставрувалася. У XII столітті хрестоносці тимчасово перетворили її на християнську капелу, але вже згодом мусульмани відновили її первісний вигляд. Протягом османського періоду споруда зазнала значного оновлення: тоді було відновлено мозаїчний декор і вкрито купол позолотою, що зберігається донині.
Сьогодні Купол Скелі залишається однією з найвідоміших споруд світу і символом Єрусалима. Його зображення часто використовують у культурних і релігійних контекстах, а сама святиня приваблює тисячі паломників і туристів щороку. Вона нагадує про глибокий зв’язок трьох світових релігій і про спільне духовне коріння, що об’єднує людство.
Данило Ігнатенко
