Кубізм. Що таке кубізм?

У вихорі творчих змін, спровокованих шедевром Пабло Пікассо «Авіньйонські дівчини» у 1907 році, виник кубізм – напрям, що відкрив нові горизонти у світі мистецтва. Взявши на озброєння акценти на основній архітектурі форми, відтепер уже відомі митці, як Пабло Пікассо та Жорж Брак, перейшли до використання кількох точок зору для розчленування зображення на геометричні елементи. Замість класичної ілюзії глибини та форм, вони втілювали динамічні композиції об’ємів і площин, де фон і передній план перепліталися в єдиному хореографічному руху. Цей рух став найбільш новаторським на початку 20-го століття, порушуючи усталені канони зображення простору та формування образу, що привело до широкомасштабних експериментів зі структурою і відображенням. Художники, спрямовані на кубізм, включали у свої твори елементи колажу та популярної культури, створюючи нові виміри в мистецтві, що відбилися у творчості таких майстрів, як Фернан Леже, Хуан Гріс та інші, що сформували групу відому як салонні кубісти.

Ключові ідеї

• Художники кубізму відмовилися від традиційної перспективи та реалістичного моделювання, замість цього досліджуючи відкриту форму і переплітання об’єктів у просторі. Це відображало їхнє усвідомлення мінливого досвіду простору, руху та часу.
• Перший етап кубізму, відомий як аналітичний кубізм, зосереджувався на аналізі форм.
• На другому етапі, синтетичний кубізм, вони експериментували з використанням нехудожніх матеріалів, які стали абстрактними знаками, відображаючи й поточні події, зокрема Першу світову війну.
• Кубізм відкрив нові можливості для нерепрезентативного мистецтва, акцентуючи єдність зображеної сцени та поверхні полотна. Такі експерименти вплинули на митців, серед яких був і Піт Мондріан, що досліджував абстракцію та простір.

«Авіньйонські дівчата» Пікассо

У новаторській роботі Пабло Пікассо «Авіньйонські дівчата» 1907 року вже простежуються ключові риси кубізму. Подібні дослідження спрощення форми проводив і Жорж Брак, який в 1908 році представив свої пейзажі, змальовані у вигляді затінених кубів і пірамід. Виставка Брака у 1908 році викликала значний інтерес громадськості і навіть викликала опис «bizarreries cubiques» з боку французького мистецтвознавця Луї Вокселя, що визначило назву руху. Тісна співпраця Пікассо і Брака мала вирішальне значення для розвитку кубізму, і хоча їхні спільні експерименти не мали значної уваги після Першої світової війни, вони залишили свій відгук у мистецькій історії.

Салон або Секція д’Ор кубізму була групою художників, що виступали на Осінньому салоні у Парижі, не мали прямих зв’язків з Пікассо та Браком, але були під їх впливом. Серед них були Робер Делоне, Альберт Глез, Фернан Леже, Хуан Гріс, Анрі Ле Фоконьє, Роже де Ла Фресне та Жан Мецінгер. Їх роботи привернули увагу та допомогли поширити кубізм на початку 1910-х. Після Першої світової війни активність групи значно зменшилася, і лише випадкові виставки відбувалися між 1918 і 1925 роками.

Концепції, стилі та тенденції

Розвиток кубізму базується на роботах Пікассо та Брака, а не на творах салонних кубістів, імена і дати етапів постійно змінюються.

1. Ранній кубізм (1908-09) – виник після ретроспективи Поля Сезанна у 1907 році. Художники, познайомившись з його творчістю, звернули увагу на його відсутність тривимірності та особливості пензля. Прикладом є роботи Брака, зокрема «Будинки в L’Estaque» (1908).
2. Аналітичний кубізм (1910-12): Цей період характеризувався систематичним розвитком, який базувався на уважному спостереженні за об’єктами. Пікассо та Брак обмежили тематику портрета та натюрморту, використовуючи приглушені тони, щоб зменшити чіткість між фрагментованими формами. Порівняно з Браком, Пікассо намагався зберегти єдність композиції. Приклади: «Скрипка і палітра» Брака (1909) і «Ма Джолі» Пікассо (1911-12).

3.Синтетичний кубізм (1912-14): Художники почали вводити сторонні елементи, такі як газети та шпалери, в свої композиції, розширюючи експерименти з ракурсами. Ці експерименти спричинили зміну способу зображення об’єктів та фігур.

4. Кришталевий кубізм (1915-22): Відповідно до хаосу війни, художники відмовилися від радикальних експериментів. Кришталевий кубізм, асоційований із салонним кубізмом, характеризується жорсткими формами та відмовою від різноманітних ракурсів.

Кубізм швидко поширився по всій Європі у 1910-х роках через його систематичний підхід до передачі зображень та відкритість у новому способі зображення об’єктів. Критики розділилися на тих, хто цікавився більш об’єктивним відображенням образів та їх істотного характеру, і тих, хто більше цікавився спотворенням та абстракцією.

Ця течія стала основою для багатьох стилів початку 20-го століття, таких як конструктивізм, футуризм, супрематизм, орфізм. Багато відомих художників, зокрема Марсель Дюшан, пройшли фазу кубізму у своєму розвитку. Його картина «Оголена, що спускається сходами» (1912) привернула багато уваги та негативних відгуків на Armory Show 1913 року в Нью-Йорку.

Ідеї цього руху також вплинули на більш популярні явища, такі як дизайн та архітектура ар-деко. Пізніші течії, наприклад, мінімалізм, також відчули вплив кубістського використання сітки. Навіть розвиток нерепрезентативного мистецтва не уявляється без експериментів кубістів. Подібно до інших мистецьких течій 20-го століття, кубізм руйнував традиційні парадигми мистецтва, змінюючи хід історії мистецтва до постмодерністських перетворень.

Альона Дмитрук