Алкей (бл. 620 до н. е., Мітіліна, о. Лесбос — бл. 580 до н. е.) — давньогрецький ліричний поет, сучасник Сапфо, один із найвпливовіших представників архаїчної поезії. Його творчість була високо оцінена в античному світі, а пізніше — і в римській літературі.
Алкей походив із аристократичної родини, яка брала активну участь у політичному житті Лесбосу. Його брати, Антименід і Кікід, разом із поетом були членами союзів знаті, що боролися за владу. У кінці VII — на початку VI ст. до н. е. на острові точилися сутички між родинами та тиранами.
Після приходу до влади Піттака, який був обраний айсимнетом (тимчасовим правителем), Алкей потрапив у вигнання. Його вірші цього періоду відзначаються гострою полемікою та сатирою проти колишнього союзника, якого він звинувачував у зраді аристократичних ідеалів. Історичні джерела повідомляють, що Алкей пережив кілька вигнань, імовірно відвідав Єгипет, Фракію та Беотію. Обставини його смерті залишаються невідомими.
У Александрії вчені елліністичної доби уклали твори Алкея в 10 книг, проте до нашого часу збереглися лише фрагменти, цитати античних авторів та папірусні тексти, віднайдені у ХХ ст.
Його поезія охоплювала чотири основні напрями: гімни богам і героям,любовна ліри, застільні пісні, політична поезія.
Поет створив відомий образ «корабля держави», що став алегорією політичної боротьби й небезпек, які загрожують громаді. Важливе місце посідали мотиви вина як символу радості, забуття й єднання у симпосії. У фрагментах можна знайти й опис природи, побутових сцен, свят і звичаїв Мітіліни.
Стиль Алкея поєднує реалістичність аристократичної політичної позиції з ідеалістичним баченням честі та спільності. Його твори були тісно пов’язані з культурою симпосію — місця, де аристократи обговорювали політику та водночас насолоджувалися вином і поезією.
Найкращим прикладом для Алкея був Горацій, який запозичив алкейську строфу й адаптував її до латинської лірики. Багато творів Алкея передають атмосферу повсякденного життя в Мітіліні VI століття. Він писав про кораблі та річки, про конкурс краси серед дівчат та про квіти, що сповіщають про весну.
Данило Ігнатенко
