Софі Жермен (1 квітня 1776 — 27 червня 1831) — видатна французька математикиня, відома своїми внесками у вивчення акустики, теорії пружності та теорії чисел. Народилася і померла в Парижі. З раннього дитинства Софі багато читала, маючи доступ до бібліотеки свого батька.
У Політехнічній школі в Парижі вона познайомилася з Жозефом-Луї Лагранжем, який став для неї наставником і підтримкою. Перші наукові роботи Софі Жермен стосувалися теорії чисел. Її зацікавлення цією галуззю було підсилене працями Адрієна-Марі Лежандра та Карла Фрідріха Гаусса.
У 1804 році Жермен почала листуватися з Гауссом, підписуючись чоловічим псевдонімом, щоб не викликати упереджень через стать. Пізніше Гаусс дізнався про її справжню особу, коли вона подбала про його безпеку під час французької окупації Ганновера.
У 1809 році Французька академія наук оголосила конкурс на пояснення явищ, пов’язаних із вібраціями пластин, відкритих Ернстом Ф. Ф. Хладні. Жермен неодноразово подавала анонімні роботи, доки у 1816 році її мемуари не принесли їй перемогу. Вона досліджувала коливання як плоских, так і криволінійних поверхонь. Публікація її роботи відбулася у 1821 році.
Протягом 1820-х років вона продовжувала дослідження у теорії пружності, але через свою стать і відповідну соціальну ізоляцію не мала повного доступу до нових наукових розробок, що обмежувало її прогрес.
У 1816 році вона зустріла Жозефа Фур’є, з яким підтримувала дружні стосунки. Його вплив допоміг їй брати участь у науковому житті Парижа, хоча професійні розбіжності у теорії пружності призвели до деякого віддалення.
Паралельно вона працювала над теорією чисел. У 1819 році вона виклала Гауссу свій підхід до розв’язання однієї зі складних проблем — останньої теореми Ферма. Вона довела окремий випадок цієї теореми, пов’язаний із простими числами меншими за 100 та взаємно простими цілими числами, хоча не публікувала результати. Її внесок був відзначений у другому виданні «Теорії чисел» Лежандра 1825 року. Її методи лягли в основу доведення теореми для випадку n=5.
У 1829 році у Софі Жермен виявили рак молочної залози. Вона померла у 1831 році. Того ж року Карл Фрідріх Гаусс домігся присвоєння їй почесного докторського ступеня Геттінгенського університету, проте нагорода була присуджена посмертно.
Данило Ігнатенко
