Рене Декарт народився 31 березня 1596 року в містечку Ла-Ей (нині Декарт), Франція. Його батько, Йоахім Декарт, був радником парламенту Бретані. Мати померла, коли Рене був немовлям, тому його вихованням займалися бабуся та дядько.
У 1606 році він вступив до Єзуїтського коледжу Ла-Флеш, де вивчав філософію, математику, фізику та класичні науки. Однак пізніше критикував схоластичний підхід до навчання, вважаючи його застарілим.
Освіта, подорожі та наукові відкриття
Після закінчення коледжу Декарт вивчав право в Пуатьє (1616), але не працював за фахом. У 1618 році він відправився до Нідерландів, де познайомився з математиком Ісааком Бекманом, який спонукав його до наукових досліджень.
У 1619 році, під час подорожі Європою, Декарт сформулював основи аналітичної геометрії, поєднавши алгебру та геометрію. Тоді ж він розробив свій методологічний підхід до науки, заснований на сумніві та раціональному аналізі.
Філософські ідеї та головні праці
Найвідоміший філософський принцип Декарта — “Я мислю, отже, я існую” (лат. Cogito, ergo sum). Він став основою його дуалістичної філософії, яка розділяє свідомість (розум) та матерію (тіло).
Основні праці
- “Міркування про метод” (1637)– виклад принципів наукового пізнання.
- “Метафізичні роздуми” (1641)– дослідження природи Бога, душі та матерії.
- “Початки філософії” (1644)– систематичний виклад фізики та космології.
Дуалізм та проблема розум-тіло
Декарт вважав, що розум і тіло — це дві окремі субстанції:
- Розум— нематеріальний, здатний до мислення.
- Тіло— матеріальне, підкоряється механічним законам.
Ця концепція породила філософську проблему їх взаємодії, яку обговорюють досі.
У 1649 році Декарт прийняв запрошення шведської королеви Крістіни переїхати до Стокгольма, щоб викладати їй філософію. Суворий клімат та ранні заняття (королева вимагала уроків о 5 ранку) підірвали його здоров’я.
11 лютого 1650 року Рене Декарт помер від пневмонії у Стокгольмі. Його праці були заборонені католицькою церквою у 1663 році, але вже до кінця століття його ідеї стали основою сучасної філософії та науки.
Данило Ігнатенко
