Гіпатія (бл. 355 – березень 415 р. н. е.) — відома давньогрецька вчена, астрономка, філософиня та математикиня, про яку збереглися достовірні історичні свідчення. Вона жила в Александрії у період глибоких релігійних і політичних конфліктів.
Гіпатія була дочкою Теона Александрійського, знаного математика, астронома і коментатора наукових текстів. Він активно займався збереженням праць Евкліда, Птолемея та інших класиків, і саме в цьому науковому осередку Гіпатія отримала свою освіту.
Вона продовжила батькову діяльність, зосереджуючи увагу на збереженні грецької наукової спадщини. Їй приписують коментарі до геометричних творів Аполлонія Перзького, до «Арифметики» Діофанта, а також до «Альмагеста» Птолемея.
Оригінальні тексти Гіпатії не збереглися, однак збережені свідчення засвідчують її високий рівень знань і вплив на пізнішу науку.
Окрім наукових праць, Гіпатія викладала філософію та спеціалізовану математику. Вона була послідовницею неоплатонізму — філософського напряму, який трактував реальність як ієрархію, що сходить від Єдиного (вищої реальності) через абстрактні форми до матеріального світу. Її заняття філософією приваблювали широку аудиторію, зокрема таких учнів, як Сінесій із Кірени, пізніше — єпископ.
На початку V століття н. е. в Александрії відбувся релігійний розкол, проявом якого стало руйнування храму бога Серапіса єпископом Феофілом у 412 році. Ця подія, ймовірно, спричинила остаточний занепад Александрійської бібліотеки, адже в Серапеумі могли зберігатися її книги. Хоча Феофіл був знайомий із Сінесієм, учнем і шанувальником Гіпатії, сама Гіпатія не постраждала і могла продовжувати наукову діяльність.
Однак після смерті Феофіла і Сінесія, із приходом до влади єпископа Кирила, толерантність зникла. Гіпатія стала жертвою жорстокого вбивства, здійсненого християнськими фанатиками. Роль Кирила в цьому злочині залишається дискусійною, але сама трагедія зробила Гіпатію символом боротьби за інтелект і права жінок перед лицем забобонів і нетерпимості.
Данило Ігнатенко
