Евклід (розквіт близько 300 р. до н. е., Александрія, Єгипет) вважається одним із найвидатніших математиків античності. Його головна праця «Елементи» є не лише підсумком розвитку математичної традиції Стародавньої Греції, але й універсальним зразком аксіоматичного методу, що визначив розвиток математики й логіки упродовж двох тисячоліть.
Відомості про життя Евкліда залишаються надзвичайно обмеженими. Головним джерелом є свідчення неоплатоніка Прокла (бл. 410–485 рр. н. е.), який у своєму «Коментарі до перших книг Евкліда» повідомив, що вчений викладав у Александрії за правління Птолемея I Сотера (323–285 рр. до н. е.). Через брак достовірних фактів середньовічні переписувачі часто плутали його з філософом Евклідом із Мегари, учнем Платона. Саме тому в старих текстах можна зустріти помилкове означення «Мегаренський».
Однак постать математика чітко вимальовується через його інтелектуальну спадщину. Легендарна фраза, яку Прокл приписує Евкліду, прозвучала у відповідь на запитання Птолемея, чи існує простіший шлях до вивчення геометрії, ніж через «Елементи»: «Немає королівського шляху до геометрії». Цей вислів відображає його переконання у необхідності систематичної праці й дисципліни у науці.
Більшість дослідників погоджується, що Евклід жив і працював раніше за Архімеда (бл. 290–212 рр. до н. е.), а його школа в Александрії стала одним із головних центрів математичної думки елліністичного світу. Його «Елементи» не лише впорядкували знання попередників, а й заклали строгий аксіоматичний метод, який вплинув на розвиток логіки, філософії та науки загалом.
Данило Ігнатенко
