Джузеппе Гарібальді (4 липня 1807, Ніцца — 2 червня 1882, Капрера) – видатний патріот, республіканець і військовий лідер, який завдяки своїм збройним діям сприяв об’єднанню Італії під керівництвом королівського дому Савойї.
Гарібальді народився в сім’ї рибалок і прибережних торговців, сам понад десять років працював моряком. У 1832 році він здобув сертифікат капітана торгового судна. Під час служби у флоті П’ємонт-Сардинії він потрапив під вплив Джузеппе Мацціні, одного з ключових ідеологів італійського націоналізму, та французького соціалістичного мислителя графа де Сен-Сімона. У 1834 році він взяв участь у заколоті з метою спровокувати республіканську революцію, яка зазнала поразки, і Гарібальді був змушений втекти до Франції, де його засудили до смертної кари заочно.
З 1836 по 1848 рік Джузеппе перебував у вигнанні в Південній Америці, де набирався досвіду у військовій справі та партизанських діях. Він командував військами у боротьбі за незалежність Уругваю та невеликої республіки Ріу-Гранді-ду-Сул, де зустрів свою майбутню дружину Аніту. Південноамериканський досвід став основою його тактики, яка пізніше принесла йому перемоги в Італії.
У 1848 році Гарібальді повернувся до Італії з 60 добровольцями для участі у визвольній війні проти австрійців. Хоча його пропозиції про співпрацю з королем П’ємонту були відхилені, він активно боровся за свободу Мілана та Риму. Його хоробрість під час оборони Риму у 1849 році, незважаючи на поразку, зробила його відомим «героєм двох світів» — Італії та Південної Америки.
Найвизначнішою військовою кампанією Гарібальді стало завоювання Сицилії та Неаполя у 1860 році. Після перемог він організував плебісцити, за результатами яких південна Італія була передана королю Віктору Еммануїлу II, ставши важливим кроком на шляху до об’єднання Італії.
У новоствореному Королівстві Італія він залишався критиком уряду та захисником прав солдатів і простих людей. Джузеппе відмовлявся від надмірної влади, виступав за соціальні реформи, рівність, емансипацію жінок і скасування смертної кари. Його останні кампанії включали війну 1866 року проти Австрії та спробу звільнення Риму в 1867 році. Гарібальді помер на острові Капрера у 1882 році.
Данило Ігнатенко
