Джон фон Нейман (1903–1957) — один із найвизначніших умів ХХ століття, математик угорського походження, який справив глибокий вплив на становлення сучасної науки, економіки, фізики та комп’ютерних технологій.
Фон Нейман народився в Будапешті в заможній єврейській родині, яка цінувала освіту та культуру. Уже в дитинстві проявив феноменальні здібності — мав фотографічну пам’ять і міг вільно цитувати класичні тексти. Незважаючи на захоплення математикою, на прохання батька він вивчав також хімію, отримавши інженерний диплом у Цюрихському федеральному інституті технологій (1925), а згодом — докторський ступінь із математики в Будапештському університеті (1926).

У 1920-х роках фон Нейман працював у науковому середовищі, сформованому під впливом Девіда Гільберта. Його ранні праці в теорії множин і логіці заклали основи сучасного розуміння аксіоматичної математики. Особливо визначною стала книга «Математичні основи квантової механіки» (1932), де він поєднав підходи Шредінгера і Гейзенберга, представивши єдину математичну мову квантової фізики через гільбертів простір.
Паралельно він зробив внесок у розвиток теорії ігор — нової галузі, що вивчає логіку стратегічних рішень. Саме фон Нейман довів знамениту теорему мінімакса, яка стала основою для подальшого розвитку економічної теорії та аналізу конфліктів.
Після еміграції до США в 1930-х роках фон Нейман став професором Інституту перспективних досліджень у Принстоні, де працював поруч з Альбертом Ейнштейном і Куртом Геделем. Він продовжив розвивати ідеї квантової фізики, ергодичної теорії та економічного моделювання. Його лекції з лінійного програмування й теорії рівноваги стали передвісниками сучасної математичної економіки.
Під час Другої світової війни фон Нейман долучився до Манхеттенського проєкту, працюючи над проблемою симетричної імплозії для атомної бомби. Його математичні розрахунки щодо ударних хвиль і вибухової динаміки стали критично важливими для успішної розробки плутонієвої зброї, застосованої у Нагасакі в 1945 році.
Після війни він зосередився на розвитку обчислювальних машин. Він запропонував концепцію комп’ютера зі збереженою програмою, де дані та команди розміщуються в одній пам’яті. Ця архітектура, реалізована у комп’ютері IAS, стала стандартом для більшості сучасних процесорів. Саме тому базову логічну структуру комп’ютерів сьогодні називають архітектурою фон Неймана.
Після війни він активно консультував уряд США, працюючи в RAND Corporation та Комісії з атомної енергії. Його ідеї щодо застосування теорії ігор у військовому плануванні вплинули на формування концепції ядерного стримування під час холодної війни.
В останні роки життя фон Нейман займався моделями самовідтворювальних систем, що передбачили подальший розвиток теорії клітинних автоматів і біоінформатики.
Джон фон Нейман помер у 1957 році від раку.
Данило Ігнатенко




