Кір I (розквіт VII ст. до н. е.) — одна з ключових постатей ранньої історії Ахеменідської держави, син Тейспеса та дід легендарного Кіра II Великого. Його правління припало на період активних політичних та військових змін у регіоні Стародавнього Сходу, зокрема в контексті взаємин з Ассирією та Еламом. Кір I відігравав важливу роль у підтримці автономії Аншану, а також у розширенні впливу на сусідні території, зокрема Паршумаш.
У VII ст. до н. е. регіон Месопотамії та Іранського нагірʼя перебував у стані постійної політичної нестабільності. Ассирійська імперія, яка досягла піку своєї могутності за правління Ашшурбаніпала, намагалася зберегти контроль над сусідніми державами, включаючи Елам та Вавилонію. Саме в цей період Кір I зумів консолідувати владу над Аншаном — стратегічно важливим регіоном на північний схід від Сузи, який був частиною еламської культурної та політичної сфери.
Правління Кіра I та його зовнішня політика
Кір I згадується в історичних джерелах як правитель, який уміло балансував між потужними сусідами. Під час повстання Шамаш-шум-укіна, царя Вавилону, проти Ассирії у 651 році до н. е., Кір I надав допомогу повстанцям, що свідчить про його прагнення послабити ассирійський вплив у регіоні. Однак після поразки Шамаш-шум-укіна та завоювання Еламу Ашшурбаніпалом близько 639 року до н. е., Кір I був змушений визнати зверхність Ассирії.
Цей крок був стратегічно необхідним для збереження влади над Аншаном. Кір I відправив свого старшого сина, Арукку, до Ніневії з даниною, що підтверджує його готовність до компромісів із могутнішою державою. Така політика дозволила зберегти автономію Аншану та забезпечити стабільність у регіоні.
Роль Кіра I у формуванні Ахеменідської імперії
Хоча Кір I не досяг таких масштабних завоювань, як його онук Кір II Великий, його правління стало важливим етапом у формуванні Ахеменідської держави. Контроль над Аншаном та Паршумашем заклав основи для подальшого розширення впливу Ахеменідів у регіоні. Кір I продемонстрував здатність до стратегічного мислення, що дозволило йому зберегти владу в умовах зовнішнього тиску.
Данило Ігнатенко
