Кассандр (бл. 358 р. до н. е. — 297 р. до н. е.) народився у впливовій македонській родині. Його батьком був Антипатр, один із головних соратників і регентів при дворі Олександра Великого. Здобувши політичну освіту і військовий досвід у тіні батька, Кассандр сформував амбіції, що вийшли далеко за межі придворної служби. Смерть Олександра Македонського в 323 р. до н. е. відкрила перед ним нові можливості, перетворивши його на одного з найвпливовіших діячів епохи діадохів — генералів, які боролися за спадщину імперії великого завойовника.
Конфлікт із Поліперхоном і захоплення влади
Після смерті Антипатра у 319 р. до н. е. регентом Македонії став Поліперхон, але Кассандр відмовився визнавати його авторитет. Цей виклик став початком тривалого періоду боротьби за контроль над імперією. Здобувши підтримку Антигона I Монофтальма — правителя Фригії, Кассандр зміцнив своє становище в Македонії та Греції. Вже до 317 року він утвердився у ключових центрах регіону, включаючи Афіни, де встановив режим, лояльний до себе.
Боротьба з Антигоном та коаліційна війна
Прагнення Антигона возз’єднати імперію Олександра під власною владою змусило Кассандра шукати союзників серед інших діадохів. Разом з Птолемеєм I (Єгипет), Селевком (Вавилон) і Лісимахом (Фракія), він сформував коаліцію проти Антигона. У 315–303 роках між цими блоками тривала серія воєн. Кассандр зазнав кількох територіальних втрат, зокрема Афін у 307 році та значної частини Південної Греції в 303–302 роках. Проте його позиції були остаточно зміцнені після вирішальної поразки Антигона у битві при Іпсі в 301 році до н. е. Ця битва поклала край спробам реставрувати єдину імперію і закріпила домінування Кассандра в Македонії.
Утвердження монархії та політичні злочини
Хоча Кассандр фактично керував Македонією ще з початку 310-х років, офіційно він прийняв титул царя лише в 305 році до н. е. До цього часу він уже позбувся потенційних спадкоємців престолу з династії Аргеадів: син Олександра Великого Олександр IV та його мати Роксана були вбиті за його наказом. Цей крок мав як політичне, так і особисте підґрунтя. Усунення легітимного спадкоємця Олександра знищувало символічну загрозу для влади Кассандра, а особиста ненависть до покійного царя знайшла вираження в акті відбудови Фів — міста, яке було зруйноване Олександром у 335 році до н. е. як покарання за повстання.
Політична спадщина та кінець правління
Правління Кассандра тривало до його смерті у 297 році до н. е. За цей час він перетворився з претендента на владу в одного з найвпливовіших царів елліністичного світу. Його діяльність стала важливою віхою у процесі остаточного розпаду імперії Олександра та формування нових династичних царств, що поклали початок елліністичній добі. Жорстокість Кассандра, його стратегічні союзи та політична далекоглядність дозволили йому зміцнити владу в Македонії, хоча вона виявилася недовговічною. Після його смерті боротьба за македонський трон спалахнула з новою силою, засвідчивши крихкість будь-якої централізованої влади в посталександрівському світі.
Данило Ігнатенко
