Коли ви чуєте щось на кшталт «Мені підказує інтуїція», це сприймається більшістю несерйозно, а дехто може навіть вважати вас навіженим. Інтуїція не працює за правилами логіки чи традиційного аналізу. Вона не чекає, поки ми накопичимо досвід або докази. Натомість це особисте джерело знань, яке допомагає бачити те, що інші способи пізнання просто не помічають. У філософії до інтуїції ставилися по-різному, але всі згодні, що її головне завдання – дати нам доступ до істин, що виходять за межі спостережень і дедукції.
Слово «інтуїція» походить від латинського intuitio – «бачення», «споглядання». У давніх філософських текстах воно використовувалося, щоб описати те, що не піддається формальним логічним схемам. Наприклад, у логіці чи математиці є твердження, які можна вивести з інших, але є й такі, які приймаємо просто так – аксіоми, базові правила висновку. Їх істинність не доводиться ні експериментом, ні дедукцією. Саме на них працює інтуїція: ми «бачимо» взаємозв’язок між твердженнями або відчуваємо правильність висновків без зайвих доказів. Філософи називають це інтуїтивною індукцією – певним внутрішнім сприйняттям логічної структури світу.
У філософії інтуїція отримала ще одне обличчя – моральне. Джозеф Батлер та Дж. Е. Мур вважали її джерелом знань про моральні істини. За їхнім поглядом, ми відчуваємо, що правильно, а що ні, не через навчання чи приклади, а завдяки внутрішній здатності, яка працює як спостереження чи логіка. Звісно, критики стверджують, що моральні принципи – це не відкриття світу, а домовленості або правила. Тут інтуїція не створює нові факти, а допомагає розпізнати істинність того, що вже існує.
Видатні мислителі Іммануїл Кант, Бенедикт Спіноза та Анрі Бергсон дивилися на інтуїцію ще ширше. Кант вважав, що вона допомагає пізнати факти, які не підтвердить спостереження. Спіноза й Бергсон наголошували: через інтуїцію ми отримуємо цілісне знання про світ, бачимо його взаємопов’язаність, тоді як наука оперує лише фрагментами. Інтуїція дає змогу «споглядати» світ таким, яким він є насправді, а не лише через лінзу фактів і доказів.
Данило Ігнатенко
