Хасан II (нар. 9 липня 1929, Рабат – пом. 23 липня 1999, Рабат) – король Марокко з 1961 по 1999 рік, представник династії Алавітів, яку благочестиві мусульмани вважають прямими нащадками пророка Мухаммеда (Ахль аль-Бейт). Отримавши юридичну освіту в Університеті Бордо (Франція), Хасан II ще до сходження на трон займав ключові посади: командувача Королівськими збройними силами (1955) та заступника прем’єр-міністра (1960). У 1961 році, після смерті батька – короля Мухаммеда V – він успадкував престол.
Внутрішня політика: між демократією та авторитаризмом
Правління Хасана II характеризувалося поєднанням модернізаційних реформ із жорстким контролем над політичною системою. У 1962 році він запровадив нову конституцію, яка передбачала створення обраного парламенту, але зберігала широкі повноваження монарха. Проте вже у 1965–1970 роках король перейшов до авторитарного правління, розпустивши парламент і ввівши надзвичайний стан через зростання опозиційних настроїв.
Після низки замахів (1971, 1972, 1973) Хасан II відновив обмежену парламентську систему та ініціював соціально-економічні реформи, спрямовані на стабілізацію країни. Однак його режим неодноразово звинувачували у порушеннях прав людини, зокрема у переслідуванні політичних опонентів.
Зовнішня політика: Західна Сахара та роль у регіоні
Однією з найважливіших віх правління Хасана II стала боротьба за Західну Сахару. У 1975 році він організував «Зелений марш» – масштабну акцію, під час якої 350 тисяч марокканців увійшли на територію колишньої Іспанської Сахари, демонструючи підтримку анексії. В результаті територія була поділена між Марокко та Мавританією (1976), але війна з фронтом Полісаріо (який боровся за незалежність) затягнулася на десятиліття, завдавши значного економічного збитку Марокко.
На міжнародній арені Хасан II позиціонував себе як поміркованого лідера, зберігаючи союз із США та Європою. Він також відіграв важливу роль у близькосхідному врегулюванні, визнавши можливість діалогу з Ізраїлем, що було рідкістю для арабських монархій того часу.
Хасан II помер у 1999 році, залишивши трон сину – Мухаммеду VI, який продовжив курс на обмежені реформи, зберігаючи авторитарні риси режиму. Незважаючи на суперечності, Хасан II увійшов в історію як правитель, який зумів зберегти стабільність Марокко в умовах регіональних конфліктів та внутрішніх потрясінь.
Данило Ігнатенко
