Горили (Gorilla) — найбільші сучасні примати, які вражають не лише фізичною силою, а й складною соціальною поведінкою, розвиненим інтелектом і здатністю до співпереживання. Вони є найближчими родичами людини після шимпанзе та бонобо, поділяючи з нами до 98% ДНК.
Існує два основні види:
- Західна горила (Gorilla gorilla)
- Східна горила (Gorilla beringei)
Кожен вид має свої підвиди та відрізняється середовищем існування, зовнішністю та чисельністю. Горили мешкають у тропічних і гірських лісах екваторіальної Африки: від Камеруну до Руанди й Уганди.
Фізичні характеристики
Вони мають масивне тіло, пристосоване до пересування лісовим дном і життя в густій рослинності. Їхні характерні риси:
- Темне хутро (від чорного до буро-сірого), яке захищає від дощу та вітру.
- Широкі ніздрі й помітні надбрівні дуги, типові для людиноподібних мавп.
- Потужні руки, що значно довші за ноги — ознака «наколінного» пересування.
- Розвинені щелепи й великий шлунок, необхідні для перетравлення клітковини.
- Самці після досягнення зрілості формують сріблясту смугу на спині — звідси термін «сріблястоспинні».
Середній зріст самця — до 1,7 метра, вага — до 275 кг, самки — менші вдвічі.
Поведінка та соціальна структура
Горили — соціальні тварини, що живуть групами по 5–30 особин. Кожну групу очолює сріблястоспинний самець, який виконує функції лідера, захисника та координатора переміщень. Самці також беруть участь у вихованні молоді.
Комунікація між членами групи включає:
- жести (наприклад, удари по грудях),
- вирази обличчя,
- голосові сигнали (від мурмотіння до гучного реву),
- тілесний контакт (обійми, догляд за хутром — важливий для соціального зв’язку).
Ці примати мають ієрархію, однак вона значно менш агресивна, ніж у шимпанзе.
Харчування
Горили — переважно травоїдні, хоча зрідка можуть вживати дрібних безхребетних. Їхній щоденний раціон включає:
- молоде листя та пагони,
- фрукти (особливо в сезон),
- квіти,
- кору дерев,
- рідко — термітів або мурах.
Вони можуть споживати до 25 кг рослинної маси на день, забезпечуючи потреби великого тіла.
Інтелект та емоції
Горили мають високий рівень когнітивного розвитку. У неволі вони виявляють:
- здатність до навчання мов жестів (відомий приклад — горила Коко),
- розуміння причинно-наслідкових зв’язків,
- емоції: смуток, радість, страх, емпатію.
Були задокументовані випадки, коли горили оплакували смерть родича або намагалися захистити слабших членів групи.
Розмноження та розвиток дитинчат
Горили повільно розмножуються: самка народжує одне дитинча кожні 4–6 років після вагітності, яка триває близько 8,5 місяців. Малюк тримається за матір перші кілька місяців, а згодом починає досліджувати навколишній світ, залишаючись поруч до 3–4 років.
Смертність дитинчат висока, особливо через хижаків, хвороби та боротьбу між самцями.
Загрози існуванню
Головні загрози:
- Браконьєрство — полювання на м’ясо або з метою незаконної торгівлі.
- Вирубка лісів — головна причина втрати середовища існування.
- Хвороби, зокрема ті, що передаються від людини (наприклад, віруси).
- Конфлікти в регіоні, що призводять до втрати охоронних зон.
Підвиди, як-от гірська горила (Gorilla beringei beringei), мають дуже обмежену популяцію — менше 1100 особин у природі.
Охорона та зусилля по збереженню
Горили охороняються міжнародним законодавством та програмами, зокрема:
- Національні парки: Вулканів (Руанда), Вірунга (ДР Конго), Бвінді (Уганда).
- Фонд Діани Фоссі: дослідження, екоосвіта, захист.
- CITES та IUCN: статус «під загрозою вимирання».
Завдяки охороні гірських горил вдалося вивести з критичного рівня, хоча ситуація залишається тендітною.
Цікаві факти
- Горили вміють сміятись під час лоскотання — це рідкісна риса серед тварин.
- Коли самець б’є себе в груди, це не завжди агресія — часто це форма демонстрації сили або привітання.
- Горили роблять «нічні гнізда» — згортають листя та гілки, щоби спати на м’якому.
- У деяких популяціях горил помічено використання палиць для вимірювання глибини води — прояв примітивної інженерної поведінки.
Данило Ігнатенко
