Зображення Гери в давньогрецькому мистецтві вирізнялися величністю, строгістю та символізмом. Її часто уявляли молодою матроною, що поєднувала царську гідність з жіночою силою. На відміну від богинь-покровительок еротизму чи воєнної доблесті, Гера уособлювала строгість морального порядку та небесної влади. Символами Гери були зозуля та павич — птахи, що віддзеркалювали її різні міфологічні функції. Зозуля мала глибоке символічне значення, зокрема в контексті її першої зустрічі із Зевсом, тоді як павич пізніше став невід’ємним атрибутом її культового образу. Павич, з його яскравим хвостом, вважався уособленням всевидющого ока — емблеми божественної спостережливості та контролю.
Особливо шанованою твариною була корова, яку пов’язували з плодючістю, жіночим початком та хліборобським циклом. Ця тварина виступала як священний посередник між людським і божественним, і її присутність у ритуалах підкреслювала зв’язок Гери з природними циклами, родючістю землі та збереженням життя. Таким чином, іконографія та атрибутика Гери формувала цілісний образ богині, яка уособлювала водночас небесну велич і земну дійсність, царствену силу та материнську опіку.
У релігійному ландшафті Стародавньої Греції Гера залишалася одним із найвеличніших божеств, об’єднуючи функції дружини верховного бога, захисниці жінок, покровительки міст і символу морального порядку. Її культ пронизував як ритуальні практики, так і морально-етичні уявлення, забезпечуючи сакральну основу для соціального устрою давньогрецького світу.
Особливої уваги заслуговує роль Гери у становленні грецької ідентичності через політичну та ритуальну інтеграцію різних полісів. Завдяки святилищам у Аргосі, Самосі та Олімпії, її культ виступав чинником єднання, що об’єднував грецькі громади навколо спільного пантеону. Гера була не лише покровителькою шлюбу, а й богинею, яка охороняла спадкоємність поколінь, лінії роду та легітимність царської влади. Це забезпечувало її культові стійке місце у структурі грецької політеїстичної свідомості.
У літературному просторі образ Гери не обмежувався ревнивою дружиною. У трагедіях і поемах вона з’являється як уособлення незламної волі та законного порядку. Навіть її переслідування героїв, як-от Геракла чи Іо, трактується як вираження сакральної справедливості, яка має утвердити божественний баланс і моральні норми. Таким чином, Гера постає як фігура, глибоко вкорінена в космологічну структуру грецького світу, символ влади, яка дисциплінує хаос, трансформує інстинкти та надає їм культурної форми.
