Галерея Уффіці у Флоренції є одним із найвизначніших художніх музеїв світу, що висвітлює Італію. Вона має найкращу у світі колекцію італійського живопису епохи Відродження, зокрема флорентійської школи, а також зберігає величезні зібрання антикваріату, скульптур та понад 100 000 малюнків і гравюр.
Заснування галереї пов’язане з іменем великого герцога Тоскани Козімо I де Медічі, який у 1559 році доручив художнику й архітектору Джорджо Вазарі спроєктувати нову будівлю для адміністративних офісів. Споруджений у 1560–1580 роках палац став одним із головних зразків італійської маньєристської архітектури. Згодом будівля розширювалася, проте всі перебудови здійснювалися в межах первісної концепції Вазарі.
Після смерті Козімо I у 1574 році його наступник, Франц I, доручив архітектору Бернардо Буонталенті облаштувати верхній поверх як сховище художніх колекцій Медічі. Ця галерея, що розпочалася як приватна збірка, у XVII столітті була розширена герцогом Фердинандом II і кардиналом Леопольдом, які започаткували традицію збирання автопортретів митців. Важливою інновацією стало використання знаменитого коридору Вазарі, що з’єднував Уффіці з палацом Пітті, для експонування творів мистецтва.
У XVIII столітті спадок Медічі перейшов до Лотарингів. Важливою умовою спадку було збереження художніх зібрань у Флоренції, що забезпечило неперервність культурної традиції. Великий герцог Леопольд I офіційно перетворив Уффіці на музей, реорганізував колекції та у 1769 році призначив першого директора. Відтоді Уффіці став публічним простором, доступним для широкої аудиторії.
Зібрання музею охоплює період від пізньої готики до Відродження й маньєризму, відзначаючись особливою концентрацією творів флорентійських майстрів. У колекції музею представлені шедеври Сандро Боттічеллі, серед яких «Народження Венери» та «Весна», твори Джотто, П’єро делла Франческа, Леонардо да Вінчі, Рафаеля та Мікеланджело. Окрему цінність становлять колекції автопортретів митців та рідкісні графічні матеріали.
Серед видатних експонатів також зберігається «Мадонна з довгою шиєю» Парміджаніно, яка є одним із ключових прикладів маньєристичної стилістики, а також портрет Галілео Галілея роботи Юстуса Сустерманса (1637).
У 1993 році галерея пережила серйозну трагедію — вибух автомобіля з вибухівкою поблизу забрав життя шести осіб і пошкодив частину колекцій. Проте більшість шедеврів залишилися неушкодженими, і музей був швидко відновлений.
У XXI столітті розпочався масштабний проєкт «Нові Уффіці» (2007), метою якого стало збільшення виставкових площ більш ніж удвічі. У 2011 році було відкрито нові зали з творами голландських, фламандських, французьких та іспанських митців, а у 2012 — експозиції тосканських художників XVI століття.
Данило Ігнатенко
