Фрігія — стародавній регіон у західно-центральній частині Анатолії, відомий за назвою, яку греки вживали для народу, відомого як фриги. Цей народ панував у Малій Азії між розпадом хеттів у 12 столітті до нашої ери та лідійським пануванням у 7 столітті до нашої ери. Після розпаду Хеттського царства вони переселилися в центральні гори, де заснували свою столицю у Гордіумі.
Між 12-м і 9-м століттями Фрігія була частиною конфедерації народів, відомої як “Mushki” у записах ассирійців, що володарювала на Анатолійському півострові. Вона успадкувала багато від хетів і створила мережу доріг, якою скористалися перси пізніше. Близько 730 року ассирійці розділили конфедерацію, перемістивши центр влади до Фрігії, де правив легендарний Мідас. Його царство завершилося близько 700 року з вторгненням кіммерійців, після чого лідійці стали домінуючою силою на заході Анатолії. Фрігія залишилася під владою різних правителів, її мешканці стали рабами в очах греків. Фригійці славилися своєю майстерністю в обробці металу, різьбі по дереву та мистецтві вишивки, а їх килими були дуже відомі. Фрігія відома також за релігійним культом Великої Матері, який був переданий грекам. В їх суспільстві важливу роль відігравали великі святині, а верховні жерці мали значну владу. Там існувала освічена еліта та ремісничі та торговельні центри, де багато іноземців, зокрема греків, фінікійців, сирійців та урартців.
Основною сферою діяльності було ведення великого стада овець, що забезпечувало високоякісну вовну, що була дуже популярною у Мілеті, Пергамі та інших грецьких промислових центрах. Поруч з Мідас-Сіті простягалися значні лісові масиви, тому деревина, безсумнівно, відігравала ключову економічну роль. Ще однією важливою галуззю було розведення коней, що свідчить про те, що фрігійці, ймовірно, володіли військовою та економічною силою, яка забезпечувала їм статус кінної аристократії, яка переважала над іншими корінними народами.
Данило Ігнатенко