Майже у всіх культурах, духовних течіях та релігіях ш9ануються два великі Дні Сили літа – найдовший день року – день Літнього Сонцестояння (21 червня) та день афелію земної орбіти навколо Сонця – 6 липня.
Життя на Землі існує між двох полюсів – вогняного та прохолодного (Ява та Нава, або багато людей знають їх як Ян та Інь). Світло та Темрява.
Цикл починається з ночі Зимового Сонцестояння (з 21 на 22 грудня), у найдовшу ніч. Давні вірили, що у цю ніч гине старе Сонце та старе Світло. Й у Всесвіті панує Темрява. Але ця Темрява народжує нове Світло. Новий Вогонь та Нове Сонце. Яке й можна побачити 22 грудня на сході. Далі світло починає зростати. Й досягає першого сильного прояву під час перигелію земної орбіти навколо Сонця 6 січня. З’єднання сил істинної темряви (Нави), що народжує, з чистим новонародженим вогнем у точці максимального наближення Землі до поверхні Сонця, створює сильну добру енергетику усіх вод на планету у період з 6 по 20 січня.
Далі вогонь продовжує зростати, й у найдовший день – 21 червня досягає максимума. Вогонь у цей день настільки потужний, що темрява, або стара Нава, повністю розчиняється у ньому, згоряє. Перед сходом Сонця 22 червня народжується нова, чиста Нава, яка буде зростати до 21 грудня, щоб з 22 грудня цикл почався знову. Нова чиста Нава та могутній чистий Вогонь (Ява) з’єднуються на день афелію земної орбіти навколо Сонця, коли Земля у найвіддаленішій точці від поверхня Сонця та найближче до далеких зірок – 6 липня. У давніх це називалося Весіллям Вогню та Води у День Пробудження Часу. Після цього з’єднання у воді виникає зоряна сила, яка зберігається активованою у водах планети з 6 до 20 липня.
У самих різних духовних течіях, на різних континентах, ми можемо спостерігати обряди з сакральними водами у період з 6 по 20 січня та з 6 по 20 липня.
Наші предки називали Купайлом обидві дати – 21 червня та 6 липня. Перша дата була Повною Силою бога Сонця, друга Весіллям Сонця та Вогню з Водою. Друга дата – 6 липня була пов’язана ще й з активацією стихії Час, жреці працювали з силою Часу.
Вогонь у день Літнього Сонцестояння вважався сильним и освяченим самим Всесвітом. Тому з ним виконували обрядові дії.
Запалювали колесо й скочували його з пагорбів у долини. Це дійство мало допомогти великій кількості сонячної енергії увійти у землю, щоб наситити її чистим вогнем до наступного сонцестояння. Розпалювали багаття й обходили його за годинниковою стрілкою. В Азії ще й досить практикують обряд «Чаша Афарі» – люди, які прагнуть очищення або зцілення, обходять чашу, що палає. Слово Афарі також пов’язують з самоназвою африканського етносу «афарі», представники якого мешкають у пустелі Данакіль.
Запалювали багаття та обходили його за годинниковою стрілкою. Це ведичний обряд «кора» навколо священного вогню. Той, хто обійде священний вогонь (або священні гори, храми, озера) отримає від Вищих Сил таку саму священну енергію. Той самий сенс мають й хороводи.
Практикували й стрибки над вогнем. У цей день вогонь дістає у будь які точки, й може випалити навіть приховані та невидимі негативи.
Вважалося, що у день Літнього Сонцестояння пробуджується сила Сонячного Дракона. Жреці кельтів, а, зокрема й маг Мерлін, у цей день підкоряли силу Сонячного Дракону, щоб керувати подіями у своїй власній долі. Кельтський Сонячний Дракон, входячи у землю, ставав драконом підземного вогню, який може керувати подіями у світі.
Виклик Сили Дракона у День Літнього Сонцестояння
Латиною:
Cum saxum saxorum
In duersum montum oparum da,
In aetibulum
In quinatum – DRACONIS!
Українською:
Кум саксум саксорум
Ин дуерсум монтум опурум да
Ин аетібулум
Ін гуінатум Драконис
Кельтський обряд.
У сутінках малюємо на землі новим ножем (кинджалом) із чорною ручкою символічне зображення ока у колі. Встромляємо ніж у центр ока і вимовляємо вищенаведене заклинання. Дракон підземного вогню одразу вийде і почне давити того, хто встромив ніж (кинджал). Дракона треба силою волі підкорити (утихомирити). Потім можна йому казати – що він має зробити для Вас до наступного Сонцестояння. Потім ножа (кинджала) висмикнути з Землі і сховати. Ніж цей можна використовувати так само кожен день Сили протягом року.
В азійських духовних вченнях у цей день також підкоряли Сонячного Дракона. Для цього треба було човен, який робили у формі дракону, провести бурхливими річками – не сівши на мілину, не перекинувши човен, не викинувши човен на берег. Якщо човен проплив добре – керманич та пасажири човна будуть мати вдачу цілій рік, а якщо трапилася пригода – то період буде невдалий.
У день Сонцестояння також силу чистого вогню має полум’я свічок. Тому свічками «випалюють» негативи всередині людини та у приміщеннях. Також є обряд з звернення до вищих сил за допомогою вогню. Запалюють багаття. Або ставлять свічку, або «доріжку» з свічок. Далі дивляться на вогонь у бік північного магнітного полюсу – и відправляють у простір усі свої бажання та прохання – як найбільше, щоб всередині залишилася тільки чистота.
Вранці 22 червня купаються у водоймах – щоб отримати енергію чистої новонародженої Нави.
На Весілля Вогню та Води – у ніч з 6 на 7 липня виконують такі ж самі обряди, що й на День Літнього Сонцестояння, тільки 21 червня вдень, а 6 липня вночі з 6 на 7 липня.
Важливі обряди з віночком. Віночок вважається брамою між Явою та Навою, а також між Явою та Правою. Вважається, що 21 червня нескінченний божественний космічний вогонь одягає богу Сонця корону вогняної влади над Всесвітом та робить його силу нескінченною. Тому це дійство повторюють. Одягають на людей віночок, що символізує корону Сонця, ініціюючи цим вхід божественного вогню у життя того, кому одягають віночок. Також через цей віночок, як через браму, у життя людини пройдуть боги та богині – й з Нави й з Прави.
Також уявляють у просторі те, що хочуть досягнути – здоров’я чи достаток, простягають праву руку крізь віночок, чіпляють долонею уявлені образи й витягають на себе. Вважається, що усе, що людина витягла крізь віночок, протягом року з’явиться у реальному житті.
На Весілля Вогню та Води ще робили ляльку – Купайлицю. З сіна, трав та квітів. З нею робили обряди – у кожній місцевості свої. Вважалося, що під ранок вона формувала невидиму духовною істоту, на кшталт духів стихій, яка протягом року виконувала те, що загадали у цю ніч учасники обрядів.
Вважається, що у ніч з 6 на 7 липня також активується стихія час. Це сприяє виповненню бажань та отриманню Сили. Тому у цю ніч давні рукописи не рекомендують спати, щоб отримати вдачу.
До речі, ще давні мудреці на Близькому Сході та у Центральній Азії вважали, що з точки Афелію можна керувати самим Часом, подорожувати у різні часові виміри (й духовно, й, навіть фізично), та змінювати долі на краще.
Те саме казали індіанські шамани Північної Америки. Й навіть тибетські монахи. Тому наші предки у ніч Весілля Вогню та Води запалювали по колу 12 вогнів, які символізують енергію часу й робили багато обрядів, у яких можна прослідкувати 12 елементів. Відомі медитації, у яких розташовані по колу 12 камінців, які дають 12 зелених променів, з яких утворюється Вихор Часу. До речі, такий вихор вважається сильним захистом від руйнівних сил. Й навіть, як стверджують легенди, може змінювати час й простір.
На Сонцестояння та на Весілля Вогню та Води шукають магічні квіти та їх цвіт. Шукають цвіт папоротей, цвіт аконітів, а також «нечуйвітер», «розрив-траву», «сон-траву» та інші. Саме сонячна сила проявляється у цих казкових квітках та рослинах. У ці дні також збирають лікарські рослини – вони вважаються наділеними у ці дві великою могутністю природи. Також у ці дні медитативно спілкуються з світовими Душами Рослин, зокрема, папороті.
Ігор Мехеда
