Діон Кассій (бл. 150, Нікея, Віфінія — 235) — римський державний діяч, сенатор і історик грецького походження, автор фундаментальної праці «Римська історія», яка є одним із головних джерел для вивчення пізньої Римської республіки та перших століть імперії.
Діон народився у знатній родині з Нікеї (сучасний Ізнік у Туреччині). Його батьком був Кассій Апроніан — намісник Далмації та Кілікії за правління імператора Марка Аврелія, а дідом — відомий ритор та філософ Діон Хрізостом (Златоуст). Отримавши добру освіту та зростаючи в родині з традиціями державної служби, він змалку мав тісний зв’язок із політичними колами імперії.
Після смерті батька близько 180 року Діон переїхав до Риму, де вступив до Сенату. Його здібності та походження відкрили шлях до високої адміністративної кар’єри.
Державна служба
Упродовж життя Діон обіймав низку ключових посад. Імператор Макрін доручив йому управління Пергамом та Смірною. Згодом він повернувся до Риму, де став консулом. Після цього отримав проконсульство в Африці, а також посади легата в Далмації та Паннонії. Його адміністративна діяльність тривала й за правління імператора Севера Александра, який у 229 році вдруге надав йому консульство — високу відзнаку, що підтверджувала авторитет і вплив Діона серед сенаторської еліти.
«Римська історія»
Найбільшим досягненням Діона стала його «Римська історія» — монументальний твір у 80 книгах, що охоплював період від легендарної висадки Енея в Італії до власної доби автора.
До нашого часу збереглися книги 36–60, які описують події від 69 року до н. е. до 46 року н. е. Решта відома завдяки скороченням та компіляціям візантійських істориків Іоанна Зонари та Ксіфіліна. У цих працях передано події від 146 року до н. е. і далі — до кінця I століття н. е.
Особливу увагу в «Історії» приділено подіям пізньої республіки, громадянським війнам та боротьбі тріумвірів. Діон бачив у цих процесах витоки імперської влади, яка стала визначальною для політичної структури його часу.
Стиль та значення
Оповідь Діона відзначається точністю й стриманістю. Його твір не є простою компіляцією попередніх авторів: історик писав як сенатор, що усвідомлював значення імперської системи для стабільності держави.
Він приділяв увагу не лише описові подій, а й аналізові причин і наслідків політичних рішень. У книзі 52 наведено знамениту промову Мецената, що нібито звернена до Августа. Через неї Діон фактично висловлює власне бачення ідеальної імперської влади — компромісу між авторитетом монарха і впливом сенаторської аристократії.
Праця Діона є неоціненним джерелом для вивчення історії Риму, особливо епохи переходу від республіки до імперії. Його тексти зберегли унікальні свідчення про політичні кризи, військові кампанії та соціальні процеси, що визначали долю середземноморського світу.
Завдяки посадам, які він обіймав у різних провінціях, Діон мав нагоду спостерігати за роботою імперського апарату на місцях. Це надало його творам особливої достовірності. Він залишив після себе спадщину, що поєднує досвід політика та погляд історика.
Сьогодні «Римська історія» розглядається як одна з найповніших і найважливіших праць з історії античного світу. Вона посідає чільне місце поряд із творами Тацита, Светонія та Полібія, зберігаючи авторитет у науковому середовищі.
Данило Ігнатенко
