Парламентська демократія і війна, 1900–1945
Уряд лівих реформаторів, що прийшов до влади під час зміни політичної системи в 1901 році, швидко приступив до здійснення ряду реформ. Цей рік ознаменувався початком верховенства парламенту, що вимагало від короля призначати уряд, затверджений парламентом. Було прийнято закон про вільну торгівлю, що відповідав інтересам сільськогосподарського експорту. Відповідно до ідей Н.Ф.С. Грундтвіга державна церква була перетворена на народну з парафіяльними церковними радами; також була демократизована система освіти. Крім того, реформатори змінили податкове законодавство таким чином, щоб основним критерієм оподаткування був дохід, а не земля.
Незважаючи на перемогу над консерваторами, стало очевидно, що лівим реформаторам на чолі з Єнсом Крістіаном Крістенсеном було важко залишатися єдиними. У 1905 році радикальна фракція відкололася і стала Ліворадикальною партією (Radikale Venstre), найважливішими членами якої були Пітер Рошегюн Мунк і Уве Роде.
У 1913—1920 роках при владі були радикали, підтримувані соціал-демократами. У 1915 році конституцію було переглянуто, і привілейоване право ландстингу було скасовано, хоча виборчий вік 35 років було збережено Права більшість у ландстингу погодилася на конституційну реформу за умови заміни одномандатного виборчого округу пропорційним представництвом. Після цього було проведено низку реформ, у тому числі суд присяжних і законопроект про земельну реформу, який мав на меті перерозподіл землі у великих маєтків для збільшення розміру дрібних ферм.
Перша світова війна та її наслідки
У передвоєнні роки ставало дедалі важливішим визначити ставлення Німеччини до Данії в разі європейського конфлікту. Німці добре знали, що Шлезвізька справа викликала у багатьох данців ненависть до всього німецького, а постійні суперечки між датською меншиною та німецькою адміністрацією в Шлезвігу посилювали напругу між двома країнами. Датські уряди після 1901 року докладали зусиль, щоб запевнити Німеччину в доброзичливому нейтралітеті Данії, але розбіжності щодо реалізації цієї політики залишалися непримиреними. На початку війни в 1914 році Німеччина наполягла на тому, щоб Данія заклала міни у Великому Бельті, протоці між кількома датськими островами, яка з’єднує Балтійське море з Північним морем. Однак, оскільки британський флот не робив серйозних спроб прориву, нейтралітет зберігався.
Перша світова війна дала Данії та іншим нейтральним країнам хороші експортні ринки у воюючих країнах, але конфлікт також призвів до дефіциту поставок. Через широку закордонну торгівлю економічне життя країни було вразливим. Особливо це стало актуальним у 1917 році, коли Німеччина обрала необмежену підводну війну. Існував дефіцит сировини як у сільському господарстві, так і в промисловості, і уряд нормував низку споживчих товарів.
Версальський договір і його наслідки
Версальський договір, підписаний наприкінці війни, містив пункт про те, що частина Шлезвіга повинна повернутися до Данії відповідно до принципу самовизначення. Кордон було визначено плебісцитом у 1920 році. Невдоволення, яке виникло внаслідок проведення кордону, у поєднанні з робочими заворушеннями та незадоволенням обмеженнями, що залишилися під час війни, призвело до падіння уряду в тому ж році. Потім до влади прийшов лівий уряд, підтриманий консерваторами.
Міжвоєнний період
У 1924 році соціал-демократи під керівництвом Торвальда Стаунінга сформували уряд меншості за підтримки радикалів. Це був перший уряд робітничого класу в Данії. До кабінету міністрів увійшла історик Ніна Бенг, яка стала першою жінкою, що обійняла посаду міністра в демократично обраному уряді Данії. З 1926 по 1929 роки ліві, підтримувані консерваторами, знову прийшли до влади; однак соціал-демократи здобули ще одну перемогу на виборах у 1929 році, і коаліційний уряд під керівництвом Стаунінга було сформовано з Радикальною партією.
Велика депресія
Критичні економічні умови, включно з періодичним високим рівнем безробіття після Першої світової війни, були постійною проблемою для урядів 1920-х років. У 1922 році найбільший приватний банк країни Landmandsbanken зазнав банкротства. Наступне десятиліття було не легшим. Високий рівень безробіття був результатом Великої депресії початку 1930-х років: у 1933 році постраждало близько 40 відсотків організованих промислових робітників. Коли Велика Британія відмовилася від золотого стандарту в 1931 році, Данія наслідувала її приклад. Найбільшим ударом для датської економіки, однак, було встановлення Великобританією в 1932 році системи пільгових тарифів для своїх колоній, що зменшило данський експорт до Великобританії.
Друга світова війна
З початком Другої світової війни Данія знову оголосила про свій нейтралітет, але 9 квітня 1940 року Німеччина вторглася в країну, порушивши цей нейтралітет. Данія капітулювала без бою, і країна була окупована німецькими військами. Незважаючи на окупацію, данський уряд продовжував функціонувати під німецьким контролем до 1943 року, коли німці взяли на себе повний контроль.
Післявоєнний період
Після завершення війни у 1945 році Данія повернулася до демократичного правління. Період повоєнної відбудови супроводжувався реформами і швидким економічним зростанням. Данія приєдналася до ООН у 1945 році, а також стала членом НАТО у 1949 році, що забезпечило їй місце в міжнародних альянсах і сприяло безпеці країни.
Висновок
XX століття було для Данії часом великих змін і випробувань. Від переходу до парламентської демократії і через випробування двох світових війн, до періоду відбудови і економічного зростання, Данія змогла зберегти свою незалежність і демократичні традиції, одночасно зміцнюючи свою позицію на міжнародній арені.
Данило Ігнатенко
