Чезаре Борджіа (народився близько 1475/76 рр., ймовірно, Рим — помер 1507 р., поблизу Віани, Іспанія) — одна з найбільш суперечливих і харизматичних постатей епохи Відродження. Будучи сином Папи Римського Олександра VI, він став символом політичної могутності, інтриг та амбіцій. Його діяльність як герцога Романьї та генерал-капітана папських військ значно вплинула на політичний ландшафт Італії, а його методи управління надихнули Нікколо Макіавеллі на створення образу ідеального правителя в праці “Державець”.
Чезаре Борджіа народився в сім’ї кардинала Родріго Борджіа (майбутнього Папи Олександра VI) та його коханки Ванноцци Катанеї. Він був другим сином у сім’ї, тому згідно з традиціями того часу його готували до церковної кар’єри. У 1480 році Папа Сікст IV звільнив його від наклепів про незаконність, що дозволило Чезаре обіймати церковні посади.
Чезаре отримав освіту в Університеті Перуджі та Пізанському університеті, де вивчав канонічне та цивільне право під керівництвом відомого юриста Філіппо Дечіо. У 1491 році він став єпископом Памплони, а після обрання батька Папою в 1492 році — архієпископом Валенсії. Проте, незважаючи на церковну кар’єру, Чезаре більше цікавився політикою та військовою справою, ніж духовними обов’язками.
Обрання Олександра VI Папою в 1492 році стало поворотним моментом у житті Чезаре. У 1493 році він отримав титул кардинала, але його справжні інтереси лежали поза межами церкви. Після загадкового вбивства його старшого брата Хуана в 1497 році, Чезаре став головним світським лейтенантом свого батька. Він відмовився від кардинальства в 1498 році та зосередився на створенні власної політичної бази в Італії.
Шлюб та союз із Францією
У 1498 році Чезаре одружився з Шарлоттою д’Альбре, сестрою короля Наварри, що забезпечило йому підтримку французького короля Людовика XII. Він отримав титул герцога Валентинуа, який став основою для його прізвиська “Валентино”. Цей союз дозволив Чезаре розпочати масштабну кампанію з відновлення контролю над Папською областю.
Завоювання Романьї
У 1499 році Чезаре, як генерал-капітан папської армії, за підтримки французьких військ розпочав завоювання міст Романьї та Марки. До 1502 року він захопив Імолу, Форлі, Ріміні, Пезаро, Фаенцу, Урбіно, Камеріно та Сенігаллію. Його методи управління, що включали як дипломатію, так і жорстокість, стали об’єктом вивчення для Нікколо Макіавеллі, який бачив у Чезаре приклад нового типу правителя.
Після смерті батька в 1503 році Чезаре втратив політичну підтримку та був змушений покинути Італію. Він помер у 1507 році під час облоги Віани в Іспанії. Незважаючи на те, що його амбіції створити власне князівство не були реалізовані, Чезаре Борджіа залишив значний слід в історії. Його методи управління та політичні інтриги стали основою для праць Нікколо Макіавеллі, який вважав Чезаре ідеальним прикладом “нового принца”.
Данило Ігнатенко
