Перша світова війна стала для Буковини катастрофічним переломом. Регіон, який упродовж десятиліть розвивався в межах стабільної багатонаціональної моделі Австро-Угорщини, у 1914–1918 роках перетворився на прифронтову зону. Війна зруйнувала економічні зв’язки, підірвала міжнаціональний баланс і поклала край імперському порядку, що формував обличчя Буковини XIX століття, на землях сучасної Україна.
Стратегічне значення Буковини
Географічне положення Буковини зробило її важливим театром воєнних дій між Російською імперією та Австро-Угорщиною. Контроль над долиною Пруту й карпатськими перевалами відкривав шлях углиб Центральної Європи. Тому регіон з перших місяців війни став об’єктом активних наступів і контрнаступів.
1914 рік: перші удари і окупація
Восени 1914 року російські війська зайняли значну частину Буковини, включно з Чернівці. Місто неодноразово переходило з рук у руки, що створювало атмосферу постійної нестабільності. Влада змінювалася, адміністрації не встигали укорінитися, а цивільне населення опинялося між протиборчими арміями. Окупації супроводжувалися реквізиціями, мобілізаціями та втручанням у повсякденне життя.
Доля цивільного населення
Для мешканців Буковини війна означала різке погіршення умов існування. Брак продовольства, евакуації, хвилі біженців і примусові роботи стали буденністю. Села й міста зазнавали руйнувань, господарство занепадало, а торгівля фактично зупинилася.
Особливо вразливими були багатонаціональні громади, де війна підривала довіру між сусідами, які ще вчора співіснували в межах єдиного правового поля.
Національні рухи в умовах війни
Війна загострила національні суперечності. Українці, румуни й євреї по-різному реагували на зміну влади, сподіваючись використати воєнну кризу для реалізації власних політичних проєктів. Частина інтелігенції орієнтувалася на Австро-Угорщину, інша — на Росію або на майбутню перебудову Європи після війни. Імперська система, що раніше стримувала радикалізацію, в умовах війни втратила цю здатність.
Військова мобілізація і людські втрати
Тисячі мешканців Буковини були мобілізовані до австро-угорської армії. Багато хто загинув на далеких фронтах, що посилило демографічні втрати регіону. Війна розірвала соціальні зв’язки й підірвала традиційну структуру громади. Повернення з фронту часто означало зустріч з іншим світом — зруйнованим і позбавленим колишніх орієнтирів.
Руйнування імперської адміністрації
Затяжні бойові дії підірвали ефективність імперського управління. Крайові інституції паралізувались, правова стабільність зникла, а довіра до Відня слабшала. Те, що раніше забезпечувало порядок і баланс, виявилося неспроможним у воєнній кризі.
Буковина поступово втрачала ознаки модерного імперського регіону, наближаючись до стану політичного вакууму.
1917–1918 роки: очікування змін
Революційні події у Російській імперії та виснаження Австро-Угорщини створили атмосферу очікування радикальних змін. Національні ради, політичні комітети та місцеві ініціативи намагалися заповнити вакуум влади. Для Буковини війна перестала бути лише військовим конфліктом і перетворилася на пролог нового політичного устрою.
Крах імперії і наслідки
У 1918 році розпад Австро-Угорщини поклав край цілій історичній епосі. Для Буковини це означало втрату імперської рамки, в межах якої вона існувала понад століття. Багатокультурна модель, що трималася на праві та адміністрації, більше не мала інституційної опори.
Регіон увійшов у повоєнний світ без чітко визначеного статусу та з глибокими травмами війни.
Перша світова війна стала межею між «старою» і «новою» Буковиною. Вона зруйнувала імперський порядок, прискорила радикалізацію національних проєктів і створила передумови для включення регіону до нових державних утворень.
Данило Ігнатенко
