Осіріс є одним із найшанованіших божеств стародавнього Єгипту. Його образ як бога підземного світу та вічного життя має надзвичайно важливе значення в єгипетській міфології. Осіріс втілював не лише силу смерті та відродження, але й цілий цикл життєвих ритмів, таких як розлив Нілу, від якого залежало сільське господарство Єгипту. Бронзові статуетки Осіріса, такі як ті, що виставлені у Єгипетському музеї в Берліні, нагадують про його вічну присутність у культурі та релігії країни.
Походження і міф про Осіріса
Міф про Осіріса є одним з найпопулярніших і найтрагічніших в єгипетській міфології. Він розповідає про життя Осіріса, його вбивство братом Сетом і чудесне воскресіння завдяки його вірній дружині Ісіді. Згідно з міфом, Осіріс був мудрим царем Єгипту, який приніс людям знання про землеробство, закони і справедливість. Його брат Сет, уособлення хаосу та руйнування, заздрив Осірісу і, скориставшись обманом, вбив його і розчленував тіло.
Ісіда, яка була не тільки дружиною, а й сестрою Осіріса, вирушила на пошуки його частин і зібрала їх разом. Вона змогла воскресити Осіріса за допомогою магічних заклинань, і це чудо дозволило їм зачати сина, Гора. Після воскресіння Осіріс став богом підземного світу, що керував загробним життям і судив душі померлих. Його син Гор зрештою помстився за смерть батька, здолавши Сета та відновивши справедливість.
Символізм Осіріса
Осіріс став символом воскресіння і циклічності життя. Його воскресіння означало перемогу над смертю, а зелений колір шкіри на зображеннях наголошує на його зв’язку з родючістю та оновленням природи. Зелені руки і обличчя на муміфікованому тілі Осіріса символізують безперервність життя, постійний цикл смерті і відродження.
Щорічні ритуали на честь Осіріса відзначалися під час періоду розливу Нілу, коли вода піднімалася і зволожувала землю, сприяючи плодючості. Саме цей процес був уподібнений воскресінню Осіріса і давньоєгипетському уявленню про вічне життя. Розлив Нілу ставав свого роду оновленням, завдяки якому люди отримували від землі щедрі врожаї, що забезпечували їхнє існування.
Зображення Осіріса, як муміфікованого царя з зеленими руками та обличчям, були надзвичайно поширені у Пізньому періоді, що відображає його важливість як бога загробного світу. У цей час Осіріс став ще популярнішим серед єгипетського населення, а його образ набув статусу символу надії на життя після смерті. Його культ був настільки глибоко вкорінений у суспільстві, що навіть після кінця єгипетської цивілізації образ Осіріса залишив слід у культурах, які прийшли на його заміну.
Данило Ігнатенко
