Боемунд I, народжений приблизно між 1050 та 1058 роками, належав до норманської аристократії Південної Італії. Його батько, Роберт Гвіскар, видатний завойовник і герцог Апулії та Калабрії, був однією з найвпливовіших фігур свого часу. Син від першого шлюбу Гвіскара з Альберадою, Боемунд отримав ім’я Марк при хрещенні, однак став відомим під іменем легендарного велетня Боемунда — прізвиськом, що пасувало йому як фізично, так і психологічно. Свідчення сучасників змальовують його як надзвичайно високого, кремезного та харизматичного лицаря, здатного підкорювати увагу як на полі бою, так і в політичних залах.
З дитинства він був втягнутий у військові кампанії свого батька, здобуваючи досвід у боях та командуванні. Проте, з народженням зведеного брата Рожера Борси, спадкоємність Боемунда опинилася під загрозою, що сформувало в ньому прагнення до самостійної політичної кар’єри поза межами італійських володінь родини.
Протистояння з Візантією
У 1081 році Боемунд взяв участь у масштабній кампанії проти Візантійської імперії, очоливши норманське військо в поході на Балкани. Хоча початкові успіхи були значними, кульмінацією яких стало захоплення міст на узбережжі Адріатики, Візантія під керівництвом імператора Олексія I Комніна організувала контрнаступ. Поразка під Ларисою 1083 року та смерть батька в 1085-му змусили Боемунда повернутися до Південної Італії без великої здобичі та реальних територіальних надбань. Протягом кількох років він укріплювався в Барі, плануючи нові кампанії.
Перший хрестовий похід
У 1095 році Папа Урбан II закликав до Хрестового походу з метою звільнення Єрусалима. Для Боемунда це був шанс реалізувати амбіції через участь у великій християнській справі. Його норманський загін швидко просунувся через Візантію, де Боемунд уклав обережну угоду з Олексієм Комніном, присягнувши на вірність у разі повернення завойованих земель під владу імперії.
У кампаніях 1097–1098 років Боемунд виявив неабияку тактичну майстерність. Особливо вирізнялася облога Антіохії — місто впало 3 червня 1098 року завдяки хитрості Боемунда та домовленостям із зрадником у міських стінах. Після цього він фактично захопив контроль над містом, попри формальні зобов’язання повернути його Візантії.
Політична гра та заснування Антіохійського князівства
Хоча Боемунд не взяв участі у завершальній фазі походу на Єрусалим, він залишився в Антіохії, створивши з неї незалежне князівство. У 1100 році його позиції здавалися непохитними — він контролював стратегічну територію, мав військо і статус переможця. Антіохія опинилася між Візантійською імперією та мусульманськими державами.
Боемунд намагався зміцнити свої позиції через наступ на Алеппо та інші міста, але в одному з походів потрапив у полон, де перебував до 1103 року. Після звільнення він знову взявся за укріплення Антіохії, шукаючи військової допомоги в Італії та на Заході.
Кампанія проти Візантії та політичне приниження
У 1107 році Боемунд наважився на відверту військову кампанію проти Візантії. Він висадився з армією в Албанії, але невдало обложив Дураццо. Після серії невдач, змушений був погодитися на умови імператора Олексія, які формально перетворювали Антіохію на васальну територію Візантії. Цей мирний договір був для Боемунда особистою поразкою, хоча й не зруйнував повністю його амбіції.
Решта життя Боемунда погано задокументована. Його шлюб із Констанцією, дочкою французького короля Філіпа I, забезпечив йому союз із Західною Європою. У подружжя було двоє синів, один з яких згодом очолив Антіохійське князівство.
Боемунд помер у Барі між 1109 і 1111 роками, залишивши по собі стабільну, хоч і вразливу, державу хрестоносців. Його суперник, імператор Олексій Комнін, пережив його лише на кілька років.
Данило Ігнатенко
