Андре Бретон (18 лютого 1896, Теншебре — 28 вересня 1966, Париж) посідає центральне місце в історії модернізму. Він сформував ідеологію сюрреалізму, подав йому концептуальні обриси, визначив його літературні та художні межі. Його творчість охоплює поезію, прозу, есеїстику, теоретичні тексти, редакторську діяльність і політичні маніфести. Упродовж кількох десятиліть Бретон залишався найсуперечливішим теоретиком авангарду.
Формування інтелектуального світогляду
Перші кроки Бретона пов’язані з медициною. Навчання у медичній школі та ранній інтерес до психіатрії привели його до вивчення механізмів психічних розладів. Саме робота з пацієнтами та читання праць Зиґмунда Фройда, з яким він особисто зустрівся у 1921 році, визначили подальший напрям його творчих пошуків. Бретон побачив у несвідомому природну, нецензуровану сферу людського досвіду, що здатна стати фундаментом нового мистецького методу.
Контакти із символістами, захоплення прозою Артюра Рембо та взаємодія з дадаїстами сприяли формуванню його естетичної позиції. У цей період він разом з Луї Арагоном і Філіпом Супо заснував журнал «Littérature» (1919), який став лабораторією раннього авангарду. На його сторінках Бретон і Супо опублікували «Магнітні поля» — перший значущий експеримент із автоматичним письмом, що став прообразом сюрреалістичної техніки.
Маніфест сюрреалізму та конструювання нового мистецького методу
У 1924 році Бретон опублікував «Маніфест сюрреалізму», що визначив теоретичні засади руху. Він трактував сюрреалізм як «чистий психічний автоматизм», спосіб вивільнити реальний процес мислення від раціонального контролю, естетичних норм, моральних обмежень. У цій концепції мрія та свідомість, логіка та ірраціональність, об’єктивність і суб’єктивність перестають бути протилежностями. Сюрреалізм ставав системою, що прагнула подолати межу між внутрішнім і зовнішнім досвідом.
Другий маніфест (1930) розширив філософську аргументацію руху. Бретон підкреслював можливість звільнення людини через розкриття прихованих пластів психіки, наголошував на творчій цінності несвідомого та пропонував сюрреалізм як інструмент перетворення культури.
Літературна творчість і психологічний вимір письма
Художні тексти Бретона стали експериментами на межі біографії, сновидіння та інтелектуального дослідження. Роман «Надя» (1928) поєднував документальність із галюцинаторною символікою, перетворюючи повсякденність на простір психічних відхилень. У співпраці з Полем Елюаром він створив «L’Immaculée Conception» (1930) — твір, який намагався словесно відтворити симптоматику різних психічних станів.
У книзі «Les Vases communicants» (1932) Бретон досліджував закономірності переходу між сновидінням і реальністю, а в «L’Amour fou» (1937) — структуру любовного досвіду як прояву ірраціонального. Ці праці стали важливими для розвитку психологічної прози й модерністського романного дискурсу.
До теоретичної спадщини Бретона належать також книги: «Les Pas perdus» (1924), «Légitime Défense» (1926), «Le Surréalisme et la peinture» (1926), «Qu’est-ce que le surréalisme?» (1934), «La Clé des champs» (1953). Вони систематизують його погляди на мистецтво, політику, природу поетичного акту.
Політичні позиції та історичний контекст
У 1930-х роках, коли Європа перебувала у стані політичного напруження, сюрреалісти почали інтегруватися у лівий рух. Бретон приєднався до Французької комуністичної партії, прагнучи поєднати художній експеримент з революційним потенціалом марксизму. У 1935 році його розчарування в партійній дисципліні привело до розриву, але він не відмовився від ідеалів соціальної трансформації.
Після німецької окупації Франції Бретон емігрував до США, де продовжив популяризувати сюрреалізм. У 1942 році він організував виставку в Єльському університеті та опублікував черговий маніфест, що засвідчив актуальність руху в умовах глобальної кризи. Повернувшись до Франції у 1946 році, він продовжив активну культурну діяльність та ініціював нову сюрреалістичну експозицію.
Його поетична спадщина була підсумована у збірці «Poèmes» (1948), а посмертна добірка «Selected Poems» вийшла в Лондоні у 1969 році.
Андре Бретон створив один із найвпливовіших художніх рухів ХХ століття та визначив його теоретичні межі. Сюрреалізм перетворився на універсальну систему, що змінила літературу, живопис, кіно, філософію культури та психологію творчості.
Данило Ігнатенко
