Барак Хусейн Обама ІІ народився 4 серпня 1961 року в Гонолулу, на Гаваях. Його життя з самого початку поєднало в собі різні культури та континенти. Батько — кенійський студент Барак Обама-старший, який здобував освіту в США завдяки міжнародній стипендії, — згодом став високопоставленим економістом у кенійському уряді. Мати Стенлі Енн Данхем — американка з Канзасу, яка займалася антропологією. Їхній шлюб тривав недовго: після розлучення у 1964 році батько поїхав до Гарварду, а Обама ріс із матір’ю, вітчимом з Індонезії та зведеною сестрою Майєю.
Дитинство Барака було поділене між Індонезією та Гаваями. У Джакарті він здобув освіту в державній школі, де ознайомився з ісламською традицією, а також відвідував католицький навчальний заклад. Повернувшись до Гонолулу в підлітковому віці, навчався у престижній школі Пунахоу, після чого вступив до Оксидентал-коледжу, а згодом перевівся до Колумбійського університету, де у 1983 році отримав ступінь з політології.
Становлення як громадського діяча та юриста
У 1985 році Обама розпочав свою роботу громадським організатором у південному Чикаго, у середовищі афроамериканських робітників, яких найбільше зачепила деіндустріалізація. Цей досвід значно вплинув на його світогляд і політичну свідомість. Три роки потому він вступив до Гарвардської школи права, яку закінчив з відзнакою magna cum laude у 1991 році. У Гарварді став першим темношкірим президентом Harvard Law Review — фактом, що привернув увагу національної преси.
Після повернення до Чикаго Обама викладав конституційне право, працював адвокатом з прав людини та став активним діячем Демократичної партії. Він також написав автобіографію «Мрії мого батька» (1995), в якій описав пошуки власної ідентичності між Африкою та Америкою.
Президентство та глобальні виклики
Обраний президентом у листопаді 2008 року, Барак Обама став першим афроамериканцем на посаді президента США. Його перемога ознаменувала значні суспільні зміни. Обама здобув 365 голосів виборців, перемігши республіканця Джона Маккейна. У день інавгурації, 20 січня 2009 року, до Вашингтона з’їхалися сотні тисяч людей, аби стати свідками історичної події.
У зовнішній політиці Обама прагнув відновити міжнародний імідж США, особливо після епохи Джорджа Буша-молодшого. Він ініціював перезавантаження у відносинах з Росією, звернувся до мусульманського світу з промовою в Каїрі та оголосив про плани закриття в’язниці в Гуантанамо. За зусилля з міжнародної дипломатії у 2009 році він отримав Нобелівську премію миру.
Однак усередині країни його адміністрацію очікували складні випробування від боротьби з наслідками економічної кризи до реформи системи охорони здоров’я. Саме на цьому фронті Обама зустрів серйозний опір консервативної опозиції, яка об’єдналася в русі «Чайна партія». Його законопроєкт про доступне медичне страхування, відомий як «Obamacare», викликав запеклі дебати, але був остаточно ухвалений у березні 2010 року.
Данило Ігнатенко
