Бандура – унікальний музичний інструмент, що втілює багатство української культури. Її звучання не лише супроводжує народну музику, а й розповідає історію українського народу. Цей струнний інструмент з родини гуслів вважається національним надбанням України.
Конструкція
Бандура має овальний дерев’яний корпус, що слугує резонатором. Її короткий гриф, позбавлений ладів, розташований асиметрично, що надає інструменту унікального вигляду. Основна частина бандури – струни: 4–8 басових, які проходять від грифа до корпусу, та понад 30 високих струн, хроматично налаштованих. У сучасних моделях їх кількість інколи сягає понад 60.
Під час гри інструмент тримають на колінах у вертикальному положенні. Басові струни перебирають лівою рукою, а високі – правою. Для виконання можуть використовувати плектр або обходитися без нього, що відкриває широкий спектр звукових відтінків.
Історія виникнення
Попередником бандури вважається кобза – стародавній інструмент, згаданий у джерелах VI століття. У середньовіччі вона була популярною в східноєвропейських дворах, супроводжуючи спів і танці. У XIV–XV століттях кобза зазнала еволюції: до неї додали додаткові струни, що перетворило її на бандуру. Втім, назва «кобза» лишилася синонімом цього інструмента.
Особливе місце бандура посіла у творчості кобзарів – професійних музикантів, що виконували епічні балади (думи), присвячені подвигам козаків. Ці співці, багато з яких були сліпими, стали символом українського фольклору.
Переслідування та відродження
Наприкінці XIX – початку XX століття бандуристи потрапили під переслідування через націоналістичні мотиви в їхніх піснях. Найбільших репресій зазнали в 1930-х роках, коли за наказом Йосипа Сталіна багато кобзарів були страчені.
Попри утиски, інтерес до бандури зростав. У ХХ столітті почали створювати ансамблі бандуристів, з’явилися школи, де навчали гри на цьому інструменті. Замість традиційного діатонічного налаштування бандура отримала хроматичні версії, що розширило її можливості.
Сьогодні бандура є важливою частиною української культури. Її звучання надихає не лише в Україні, а й у діаспорних громадах, зокрема в Північній Америці. Ансамблі бандуристів продовжують популяризувати традиції, а сучасні виконавці додають нові фарби до звучання інструмента, зберігаючи зв’язок із минулим.
Данило Ігнатенко
