Аскольд і Дір належать до найвідоміших постатей ранньої історії Києва, проте їхні біографії відомі переважно з пізнішої літописної розповіді. Традиція зображує їх київськими правителями, які передували Олегові. Дослідження джерел змушує обережно ставитися і до дат їхнього князювання, і до подробиць походження, і навіть до припущення про одночасне правління.
Що розповідає літопис
За «Повістю минулих літ», Аскольд і Дір були пов’язані з варязьким оточенням Рюрика. Вирушивши на південь, вони зупинилися в Києві та почали там правити. Згодом Олег нібито виманив їх із міста, оголосив, що вони не належать до князівського роду, і наказав убити. Літопис відносить цю подію до 882 року.
Оповідь пояснювала, чому Київ перейшов під владу династії Рюриковичів. Автор писав із часової відстані у понад два століття й вибудовував послідовну історію князівського роду. Він міг користуватися переказами, давнішими записами та відомостями про місцеві поховання, однак не залишив перевірених біографій двох правителів. Пізніші твори додавали до цього сюжету нові подробиці, надійність яких часто ще нижча.
У науковій літературі існують різні оцінки цієї розповіді. Одні дослідники припускають, що за нею стоять реальні діячі IX століття. Інші наголошують, що літописець міг створити зв’язну оповідь навколо відомих йому київських могил. Тому походження Аскольда від Кия або його спорідненість із Діром не можна подавати як установлені факти.
Напад на Константинополь
У червні 860 року руське військо напало на околиці Константинополя. Цю подію засвідчують візантійські джерела, зокрема проповіді патріарха Фотія, який перебував у місті. Напад був раптовим, супроводжувався спустошенням передмість і налякав мешканців імперської столиці. Сам Константинополь нападники не здобули.
У літописній традиції похід пов’язаний з Аскольдом і Діром, але сучасні тим подіям візантійські свідчення їхніх імен не називають. Отже, сам напад встановлений значно надійніше, ніж особисте керівництво ним певного київського князя. Важливо також розрізняти дату 860 року, визначену за візантійськими матеріалами, та хронологію ранньої частини руського літопису.
Морська операція такого масштабу свідчить про здатність нападників зібрати людей і судна та організувати далекий перехід. Проте вона сама по собі не дозволяє точно окреслити територію тогочасної Русі або визначити місце перебування її головного правителя.
Данило Ігнатенко
