Антоніо Лопес де Санта Анна — одна з найсуперечливіших постатей латиноамериканської історії XIX століття. Його кар’єра, що поєднувала військові подвиги, політичні інтриги та численні зради, залишила глибокий слід у процесах становлення незалежної Мексики та втрати її територій. Від битви при Аламо до мексикансько-американської війни його дії визначали долю нації, а особисті амбіції нерідко суперечили інтересам держави.
Санта Анна розпочав свій шлях як офіцер у часи війни за незалежність Мексики (1810–1821), де проявив себе як талановитий, але егоцентричний командир. Його роль у придушенні повстання в Техасі (1835–1836) стала ключовою: перемога при Аламо, досягнута завдяки чисельній перевазі, закріпила його образ як безкомпромісного лідера. Однак поразка у битві при Сан-Хасінто та полон техасцями викрили його тактичні помилки. Умовлення з повстанцями, які передбачали визнання незалежності Техасу, підірвали його репутацію в Мексиці, хоча сам він пізніше заперечував легітимність цих угод.
Політична біографія Санта Анни — це безперервний цикл приходів до влади, повалень і нових спроб реваншу. Він обіймав посаду президента Мексики одинадцять разів, кожного разу поєднуючи авторитарні методи з популістськими заявами. Його правління супроводжувалося:
- Скасуванням федералізму на користь централізованої системи (Конституція 1836 року).
- Економічною кризою через марнотратні військові кампанії.
- Втратою Каліфорнії та Нью-Мексико після поразки у війні з США (1846–1848).
Навіть після вигнання він продовжував інтригувати: у 1850-х роках він намагався отримати підтримку США для повернення, а під час французької інтервенції (1862–1867) одночасно вів перемовини з Максиміліаном I і республіканцями.
Оцінка діяльності Санта Анни залишається дискусійною. Його прихильники підкреслюють його внесок у боротьбу з іноземними інтервентами (наприклад, у Кондитерській війні проти Франції 1838 року). Критики ж звинувачують його в корупції, некомпетентності та розкраданні державних коштів. Наприкінці життя, повернувшись до Мексики в 1874 році, він помер у забутті, залишивши по собі країну, розділену внутрішніми конфліктами та територіальними втратами.
Данило Ігнатенко
