Александр Гамільтон народився 11 січня 1755 або 1757 року на острові Невіс у Британській Вест-Індії в сім’ї змішаного європейського походження. Його батько, Джеймс Гамільтон, був шотландським торговцем, а мати, Рейчел Фосетт Лавін, — дочкою французького гугенота та дружиною німецького купця Джона Майкла Лавіна. Після розриву з чоловіком Рейчел почала жити з Джеймсом Гамільтоном, однак їхні стосунки залишалися неофіційними. У 1765 році Джеймс залишив сім’ю, і Рейчел самостійно утримувала дітей, відкривши крамницю. Після її смерті в 1768 році Олександр залишився сиротою.
Гамільтон у підлітковому віці працював клерком у рахунковій палаті на острові Сент-Круа, де проявив надзвичайні здібності до адміністративної роботи. Його інтелектуальний потенціал привернув увагу місцевої еліти, яка організувала його навчання в підготовчій школі в Нью-Джерсі, а згодом у Королівському коледжі (нині Колумбійський університет) у Нью-Йорку. Його студентське життя було перерване революційною ситуацією в колоніях, але саме в цей час він проявив себе як талановитий публіцист. У своїх анонімних памфлетах 1774–1775 років Гамільтон рішуче підтримував ідеї незалежності та засуджував колоніальну політику Британії.
Участь у війні за незалежність
Із початком війни за незалежність Гамільтон не залишився осторонь. Завдяки впливовим друзям він отримав звання капітана артилерії Нью-Йорка, організував власну роту і брав участь у битвах при Трентоні та Принстоні, демонструючи виняткову відвагу. У 1777 році Джордж Вашингтон призначив його своїм ад’ютантом із званням підполковника. Гамільтон працював у штабі Вашингтона протягом чотирьох років, здійснюючи дипломатичні місії, зокрема в контактах із французькими союзниками, та беручи участь у стратегічному плануванні.
Попри набуту довіру, Гамільтон прагнув бойової слави. Після особистого конфлікту з Вашингтоном він залишив штаб-квартиру, однак вже у 1781 році під час вирішальної облоги Йорктауна очолив батальйон і провів успішний штурм британської позиції. Його участь у фінальній перемозі над армією лорда Корнуолліса зміцнила його авторитет як військового лідера.
Політична кар’єра та державотворення
Після війни Гамільтон розпочав активну політичну діяльність. У 1787 році він представляв Нью-Йорк на Конституційному конвенті у Філадельфії, де став одним із найвпливовіших прихильників створення сильної центральної влади. Він вважав, що єдність нових Сполучених Штатів можлива лише за умови централізації політичної та економічної влади.
Для підтримки нової Конституції Гамільтон спільно з Джеймсом Медісоном і Джоном Джеєм написав серію есеїв, що увійшли до знаменитої збірки Federalist Papers («Федераліст»). Він є автором більшості з 85 статей, які не тільки захищали Конституцію, а й стали класикою американської політичної думки.
Секретар скарбниці та творець фінансової системи США
У 1789 році Гамільтон був призначений першим секретарем скарбниці США в адміністрації президента Джорджа Вашингтона. На цій посаді він створив основу американської фінансової системи. Його програма включала:
- заснування національного банку;
- федеральне погашення боргів штатів;
- встановлення системи мит та акцизів;
- розвиток промисловості через державні стимули.
Гамільтон вважав, що сильна економічна структура стане фундаментом стабільної держави. Він виступав за тісну співпрацю між урядом і комерційними елітами, що викликало протидію з боку політичних опонентів, зокрема Томаса Джефферсона, який обстоював аграрну модель і автономію штатів. Протистояння між цими двома поглядами заклало основу для формування перших політичних партій у США.
Хоча вплив Гамільтона на американську політику залишався значним, його кар’єра згодом зіткнулася з труднощами. У 1804 році він вступив у публічний конфлікт із віцепрезидентом Аароном Берром. Напруження між ними завершилося дуеллю 11 липня 1804 року, під час якої Гамільтон був смертельно поранений і помер наступного дня в Нью-Йорку.
Александр Гамільтон залишив по собі глибокий слід у політичній та економічній структурі США. Його бачення сильної централізованої держави, незалежної економіки та ефективної фінансової системи стало фундаментом американської державності. Його твори досі вивчають як приклади політичного мислення, а його життя стало символом самоздійснення та політичної модернізації молодої республіки.
Данило Ігнатенко
