Після арабського завоювання Ірану в VII столітті зороастризм утратив статус державної релігії. Хоча іслам формально визнавав його як давню віру, процеси навернення, соціального тиску та періодичних переслідувань призвели до різкого скорочення кількості вірян. У Ірані зороастрійці збереглися переважно в ізольованих регіонах, зокрема в Єзді та Кермані, де існували як релігійна меншина.
Міграція до Індії
Починаючи з X століття, частина іранських зороастрійців емігрувала до Індії, рятуючись від утисків. Вони оселилися на західному узбережжі, передусім у Гуджараті, і стали відомі під назвою парсів або парсеїв. Назва походить від слова «Парс» — історичної області Персії, що підкреслювало їхнє іранське походження.
Соціальна адаптація та модернізація
У середньовічний період парси були здебільшого землеробами, але за часів британського панування в Індії швидко інтегрувалися в колоніальну економіку. Вони досягли значних успіхів у торгівлі, промисловості та фінансах, зосередившись переважно в Бомбеї. Парси рано прийняли західну освіту, підтримували рівноправність жінок, скасування дитячих шлюбів і розвиток благодійних інституцій.
Релігійна ідентичність
Зороастрійська традиція в Індії зазнала певної трансформації. Парси зменшили роль кривавих жертвопринесень і наголошували на етичному монотеїзмі, особливо у відповідь на критику з боку християнських місіонерів. Водночас вони зберегли ключові ритуали, культ вогню та канон Авести. Контакти з іранськими одновірцями, відновлені у XV столітті, сприяли збереженню спільної релігійної ідентичності.
Сучасний стан
Сьогодні зороастрійські громади Ірану та Індії залишаються нечисленними, але культурно впливовими. В Індії парси відіграли важливу роль у становленні промисловості, науки та культури. В Ірані ж зороастризм зберігається як жива традиція, що пов’язує сучасність із давньою духовною спадщиною країни.
Данило Ігнатенко
